Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Лихути Л.М.,

Косенка В.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Селидівської виправної колонії № 82 у Донецькій області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2009 року,

У січні 2009 року Селидівська виправна колонія № 82 у Донецькій області (далі – Селидівська ВК № 82) звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача на користь колонії матеральну шкоду в розмірі 581 312 грн. 83 коп.

Зазначала, що 26 лютого 2007 року відповідальною особою відповідача було виявлено крадіжку частин тепловозів ТГМ-4а, які знаходились на балансі колонії, а саме: двох комплектів радіаторів водяних, двох двигунів 6ЧН2121Д2, двох комплектів радіаторів масляних, двох гальмових компресорів, двох кабінок машиністів у зборі, двох комплектів акумуляторних батарей, двох двомашинних агрегатів гідропередачі, двох маслоохолоджувачів гідропередачі.

За цим фактом Селидівською міжрайонною прокуратурою Донецької області 28 лютого 2007 року було порушено кримінальну справу.

Під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3 тимчасово виконував обов’язки начальника Селидівської ВК № 82 і був зобов’язаний вживати заходів для збереження майна підприємства, але, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, розпорядився вивезти перераховані вище частини тепловозів.

Постановою прокурора Селидівської міжрайонної прокуратури Донецької області від 12 березня 2008 року ОСОБА_3 було пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України (2341-14) ).

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від

17 червня 2008 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію".

Посилаючись на те, що вказана обставина не є реабілітуючою, а питання про відшкодування завданої підприємству шкоди в рамках кримінальної справи не розглядалося, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від

29 квітня 2009 року позов Селидівської ВК № 82 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 7 900 грн. 52 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2009 року рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 29 квітня

2009 року скасовано, позов Селидівської ВК № 82 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 581 312 грн. 83 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 29 квітня 2009 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_4, виконуючи обов’язки начальника Селидівської виправної колонії № 82, допустив розкрадання майна колонії, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України.

За участю відповідача було викрадено: два комплекти радіаторів водяних, два двигуни, два комплекти радіаторів масляних, два гальмових компресори, дві кабінки машиністів у зборі, два комплекти акумуляторних батарей, два двомашинні агрегати гідропередачі, два маслоохолоджувачі гідропередачі.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від

17 червня 2008 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію".

Згідно з висновком комплексної інженерно-технічної та товарознавчої експертизи № 706/21, № 13/26 від 19 лютого 2008 року визначити вартість перелічених вище комплектуючих, викрадених із тепловозів ТГМ-4а 1978 та 1984 років випуску, неможливо через відсутність даних про технічний стан цього обладнання, або, у разі зношування обладнання, ваги металів усіх найменувань.

Відповідно до довідки, виданої Селидівською ВК № 82, тепловоз

ТГМ-4а, 1978 року випуску, має 100 % зносу, а остаточна вартість тепловоза ТГМ-4а, 1984 року випуску, становить 7 900 грн. 52 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, керуючись нормами ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, виходив із того, що визначити вартість викрадених деталей неможливо, а остаточна вартість тепловозів ТГМ-4а, 1978 і 1984 років випуску, становить 7 900 грн. 52 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, апеляційний суд керувався нормами Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , та Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, завдану державі (243/95-ВР) , затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, і виходив із розрахунку розміру збитків від розкрадання, зробленого головним бухгалтером Селидівської ВК № 82.

З висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно з п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 (116-96-п) , розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 % балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за відповідною формулою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, апеляційний суд у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не встановив усі обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме балансову вартість майна на час встановлення факту розкрадання.

З розрахунку розміру збитків від розкрадання, зробленого головним бухгалтером Селидівської ВК № 82, убачається, що балансова вартість тепловоза ТГМ-4а, 1978 року випуску, становить 146 256 грн. 13 коп., його розукомплектовано на 67 %, чим підприємству завдано шкоди в розмірі

279 538 грн. 47 коп.; балансова вартість тепловоза ТГМ-4а, 1984 року випуску, становить 151 123 грн. 36 коп., його розукомплектовано на 70 %, збитки підприємства складають 301 774 грн. 36 коп.

Відповідно до інвентарних карт обліку основних засобів № 10525033 та № 10525034 початкова вартість тепловоза ТГМ-4а, 1978 року випуску, становить 146 256 грн. 13 коп., а початкова вартість тепловоза ТГМ-4а,

1984 року випуску, – 151 123 грн. 36 коп.

Згідно з довідкою, виданою Селидівською ВК № 82, підписаною начальником підприємства та головним бухгалтером, тепловоз

ТГМ-4а 1978 року випуску має 100 % зносу, а остаточна вартість тепловоза ТГМ-4а 1984 року випуску становить 7 900 грн. 52 коп.

Отже, зміст довідок, підписаних головним бухгалтером Селидівської ВК № 82 ОСОБА_5 є дуже суперечливим, однак апеляційний суд залишив цей факт поза увагою.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 3 серпня 2009 року скасувати.

Справу за позовом Селидівської виправної колонії № 82 у Донецькій області до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.