Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми за договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2010 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення суми за договором. Позивач зазначав, що 19 грудня 2007 року під час дорожньо-транспортної пригоди загинула дочка відповідачів ОСОБА_9 25 грудня 2007 року від уклав з відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договір, за яким взяв на себе обов’язок вчинити від їх імені та в їх інтересах юридично значимі дії, спрямовані на відшкодування їм майнової та моральної шкоди, завданої смертю дочки. Пунктом 3.3 договору було передбачено розмір його гонорару - 15 % від суми, отриманої відповідачами на відшкодування шкоди. У результаті проведеної ним роботи в липні 2008 року юридична особа Федеративної Республіки Німеччини – НУКЕМ Текнолоджіс Гмбх, водій якої визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої загинула дочка відповідачів, перерахувала на рахунок відповідачів у банку 19 500 та 221 755 євро. Посилаючись на те, що добровільно належний йому за договором гонорар відповідачі не виплачують, позивач просив стягнути його в судовому порядку.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди

Рішенням Кузнецовського міського суду від 23 вересня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь позивача по 34 614 грн. 60 коп. з кожного в рахунок оплати послуг за договором. Вимоги зустрічного позову задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оригінали довіреностей, виданих 25 грудня 2007 року на його ім’я та ім’я адвоката ОСОБА_10

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь позивача по 34 614 грн. 60 коп. з кожного в рахунок оплати послуг за договором скасовано. Задоволено позовну вимогу ОСОБА_6 про стягнення оплати за договором доручення із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь позивача по 174 248 грн. 55 коп. з кожного в рахунок оплати послуг за договором. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 квітня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилено, залишено ухвалені рішенні без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду та стягнути на його користь з відповідачів суму гонорару за договором за курсом євро до української гривні, існуючого на час ухвалення рішення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача гонорару за договором апеляційний суд виходив із обґрунтованості таких вимог. При цьому суд керувався курсом євро до української гривні за офіційним курсом Національного Банку України на час звернення з позовом до суду, вказавши при цьому, що позивач не вимагав визначити належну йому до сплати суму за існуючим на час ухвалення рішенням курсом.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом установлено, що згідно з пунктом 3.3 укладеного позивачем з відповідачами договору відповідачі взяли на себе зобов’язання у дводенний строк після виконання ним своїх зобов’язань за договором виплатити йому гонорар у розмірі 15 % від отриманої ними суми на відшкодування шкоди.

Також судом установлено, що на відкриті на ім’я відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рахунки в банку відповідальною за завдання їм шкоди особою було зараховано 19 500 та 221 775 євро на відшкодування шкоди.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути на його користь з відповідачів суму в українській гривні, що становить еквівалент належного йому до виплати розміру гонорару в євро, вказавши цей розмір по курсу, існуючому на день пред’явлення позову.

Апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково вважав, що стягненню підлягає сума у гривні, обчислена за існуючим на день пред’явлення до суду позову курсом.

Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

На підставі ч. 2 ст. 348 ЦПК України скасуванню підлягає і ухвала Верховного Суду України від 23 квітня 2010 року в частині залишення цієї частини рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 лютого 2010 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення суми за договором, а також ухвалу Верховного Суду України від 23 квітня 2010 року щодо залишення цієї частини рішення апеляційного суду без змін скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.