Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі – ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"), третя особа – голова правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" Рачко Володимир Іванович, про зміну дати й формулювання причини звільнення та відшкодування моральної шкоди, визнання неправомірною відмови щодо переведення на посаду заступника голови правління з правових і корпоративних питань-начальника юридичного управління, зобов’язання призначити на посаду за касаційною скаргою ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся в порядку ст. 43 Конституції України, ст. ст. 150, 221, 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) з позовом про зміну дати й формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди. Після зміни й уточнення своїх вимог остаточно просив:

- визнати наказ відповідача від 7 липня 2008 року № 48-к "Про звільнення ОСОБА_6" недійсним;

- визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_6 за № 16 "звільнений з посади начальника юридичного управління за невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю";

- зобов’язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису за № 16;

- визнати відмову відповідача з приводу переведення ОСОБА_6 на посаду заступника голови правління з правових та корпоративних питань – начальника юридичного управління неправомірною;

- зобов’язати ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" призначити ОСОБА_6 на посаду заступника голови правління з правових та корпоративних питань – начальника юридичного управління з 7 липня 2008 року; внести до трудової книжки позивача запис наступного змісту: "переведений з посади начальника юридичного управління на посаду заступника голови правління з правових та корпоративних питань – начальника юридичного управління за ч. 2 ст. 40 КЗпП України з 7 липня 2008 року";

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, судові витрати і завдану моральну шкоду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено: визнати незаконним наказ ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" № 48-к від 7 липня 2008 року "Про звільнення ОСОБА_6" на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України; скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_6 за № 16 "звільнений з посади начальника юридичного управління за невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю"; стягнути із ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на користь ОСОБА_6 64 323 гривні 84 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2009 року вказане рішення в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення. Постановлено: зобов’язати ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" внести до трудової книжки ОСОБА_6 запис про скасування запису № 16; поновити ОСОБА_6 на посаді начальника юридичного управління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з 7 липня 2008 року; стягнути з відповідача на користь позивача 1 гривню моральної шкоди.

ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Судом установлено, що ОСОБА_6 працював на посаді начальника юридичного управління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з 26 травня 2006 року та був звільнений з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання своїх посадових обов’язків наказом голови правління товариства від 7 липня 2008 року № 48-к.

Як убачається з матеріалів справи, наказом голови правління товариства від 26 січня 2008 року № 06-к ОСОБА_6 оголошено догану за неналежне виконання службових обов’язків (а.с 8). За рішенням апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2008 року вказаний наказ визнано недійсним.

На підставі рішення наглядової ради товариства наказом від 22 червня 2008 року № 219 в товаристві було скорочено дві посади: заступника голови правління з правових та корпоративних питань і начальника юридичного управління. Про скорочення ОСОБА_6 був повідомлений 17 червня 2008 року. У цей же день було зафіксовано його відсутність на робочому місці з 9 години 25 хвилин до 13 години 20 хвилин, про що складено відповідний акт.

У подальшому наказом голови правління товариства від 25 червня 2008 року № 46-к за порушення трудової дисципліни, яке виразилося у відсутності ОСОБА_6 на роботі 17 червня 2008 року із 9 години 25 хвилин до 13 години 20 хвилин без поважних причин, останньому оголошено догану (а.с. 9).

Підставою для винесення наказу від 7 липня 2008 року № 48-к про звільнення ОСОБА_6 з роботи стали догани, оголошені наказами від 26 січня 2008 року № 06-к і від 25 червня 2008 року № 46-к, а також акт про відсутність ОСОБА_6 на робочому місці 25 червня 2008 року більше ніж три години (а.с. 10).

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив із того, що позивач не допускав систематичного невиконання посадових обов’язків, і його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є неправомірним. Але оскільки в товаристві пройшла процедура скорочення штату і звільнення мало відбутися в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тому наказ про звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України слід визнати незаконним, зобов’язати відповідача скасувати запис № 16 у трудовій книжці ОСОБА_6 і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволені вимог про визнання неправомірною відмову щодо переведення на посаду заступника голови правління з правових та корпоративних питань – начальника юридичного управління, зобов’язання призначити на посаду, зобов’язання відповідача скасувати запис № 16 у трудовій книжці позивача та відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що суд дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_6 із займаної посади за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, але в порушення ст. 235 КЗпП України не поновив його на попередній роботі, пославшись на те, що посада начальника юридичного управління вже скорочена. Крім того, апеляційний суд правильно встановив, що позивач тимчасово був відсутній на робочому місці 17 червня 2008 року з поважних причин, оскільки перебував у господарському суді м. Києва, де знаходилася на розгляді справа щодо рейдерського захоплення ДП "Санаторій ім. Чувиріна".

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судами оцінки, висновків судів не спростовують, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, а тому передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.