Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2016 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 р.

у справі № 826/28176/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, ПАТ "Укрнафта") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 р. № 000246321.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2016 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 р. № 000246321.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2015 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ПАТ "Укрнафта" за червень 2015 року, за результатам якої складено акт від 11.08.2015 № 64/15/00135390 та встановлено порушення позивачем статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 року "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку" (z0105-15) , що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року в сумі 27 080,21 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 року № 000246321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 27 080,21 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13 540,11 грн.

Підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля паливом через мережу АЗС, а не реалізація товарів для комерційного використання, тому реалізація паливно-мастильних матеріалів є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до статті 216 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Згідно підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Платником акцизного податку, згідно підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 213 Податкового кодексу України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно із підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

До підакцизних товарів, згідно пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно із пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною першою статті 698 Цивільного кодексу України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Виходячи з викладених правових норм, суди попередніх інстанцій зазначили, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку статей 212, 213, 214, 215, 216 Податкового кодексу України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива. При цьому, роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Водночас, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарювання, є те, що товар придбавається покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ "ВТФ "Авіас" (Покупець), з іншої сторони, укладено договір поставки від 01.11.2004 року № 26-1341в-АЗС на поставку пального на умовах EXW через АЗС.

Також, позивачем, з однієї сторони, та з ТОВ "ВТФ "Авіас", з іншої сторони, укладено додаткову угоду № 11 від 01.07.2013 року до вищезазначеного договору, відповідно до якої товар поставляється покупцю по паливним карткам та скретч-карткам.

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ "ВТФ "Авіас" є роздрібна торгівля пальним (основний).

Факт реалізації пального у перевіряємий період саме ТОВ "ВТФ "Авіас" підтверджується актами приймання-передачі товару № 2 та № 3 від 30.06.2015, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем надано суду реєстр податкових накладних по АЗС 02/17 з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, які видані за операціями з поставки нафтопродуктів іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а також фіскальний звіт за результатами діяльності позивача протягом червня 2015 року. Відомості з наведеного реєстру відповідачем не спростовані, а також не доведено придбання нафтопродуктів вказаними суб'єктами господарювання без мети їх використання у своїй підприємницькій діяльності.

Таким чином, при наявності господарських договорів поставки та купівлі-продажу, укладених із суб'єктами господарювання, з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, талонів тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Наведені положення узгоджуються з приписами Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 (z0105-15) , відповідно до якого Додаток 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 "Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)" вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку між позивачем і та його контрагентом здійснено комерційні операції з поставки нафтопродуктів (пального), які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні Податкового Кодексу України (2755-17) , а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним відсутні.

Відповідно до частини третьої статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 р. у справі № 826/28176/15- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.