Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О . Маринчак Н.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015

у справі № 813/19/15 (№ 876/7659/15)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮКО"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЮКО" (далі - позивач, ТОВ "Фірма "ЮКО") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 № 68/22-04/13800127.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.07.2014 № 68/22-04/13800127; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.06.2014 по 25.06.2014, на підставі направлення від 19.06.2014 № 499 та наказу від 19.06.2014 № 377, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Личаківському районі м. Львова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фірма "ЮКО" з питань правомірності, правильності та своєчасності нарахування податку на додану вартість за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 02.07.2014 № 245/22-04/13800127 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2014 року на суму 249 419 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 249 419 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 № 68/22-04/13800127, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 249 419 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 02.07.2014 № 245/22-04/13800127, фактичною підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АВР-Буд" та ТОВ "Комплекс Дах".

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Фірма "ЮКО" (орендар) та Львівською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі від 01.02.2008, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Рильського, 10, м. Львів, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

29.11.2011 Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Львівській області було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24.11.2011.

В подальшому, 01.05.2013 між ТОВ "Фірма "ЮКО" (Замовник) та ТОВ "АВР-Буд" (Підрядник) було укладено договір № 01-05/13, за умовами якого замовник забезпечує розробку, затвердження та передачу підряднику проектної документації.

На підтвердження виконання даного договору матеріали справи містять акти виконаних робіт № 01/04/2014, № 02/04/2014, № 03/04/2014 та № 04/04/2014 на влаштування кладочних робіт, влаштування системи природної витяжки в приміщеннях житлового будинку, на тинькування цегляних стін, на влаштування залізобетонних перемичок міжкімнатних арматур, податкові накладні № 2 від 02.04.2014 на суму 894 635 грн. (в тому числі ПДВ 149 105,83 грн.) та № 8 від 08.04.2014 на суму 484 480 грн. (в тому числі ПДВ 80 746,67 грн.). В оплату за виконані роботи ТОВ "Фірма "ЮКО" в квітні 2014 року передано контрагенту векселі на загальну суму 1 379 115 грн.

У квітні 2014 року ТОВ "Фірма "ЮКО" було придбано в ТОВ "Комплекс Дах" матеріали (керамічні блоки) на загальну суму 149 807,16 грн. згідно з накладними № 23/04/14-5 від 23.04.2014, № 23/04/14-1 від 23.04.2014, № 23/04/14-2 від 23.04.2014, № 22/04/14-1 від 22.04.2014, № 28/04/14-2 від 28.04.2014. На придбані матеріали ТОВ "Комплекс Дах" виписано податкові накладні № 26, № 27, № 28 від 23.04.2014, № 42 від 28.04.2014. В оплату за виконані роботи ТОВ Фірма "ЮКО" в квітні 2014 року передано контрагенту вексель на загальну суму 60 199 грн.

Отже матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 у справі № 813/19/15 (№ 876/7659/15) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.