Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Загородній А.Ф., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 р. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 р. у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, -

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду із заявою (з урахуванням уточнень том 2 а.с. 77 - 79) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 р. (том 2 а.с. 40)

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач посилався на те, що постановою Вінницького міського суду м. Вінниці від 06.11.2013 р., яка була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р., встановлено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від грошового утримання працюючого судді, виходячи з наявності у нього необхідного для цього стажу роботи 27 років 1 місяць 10 днів, що в свою чергу є нововиявленою обставиною у цій справі, яка не була і не могла бути відома йому на час розгляду справи.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 р. в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 р. відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви. Просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 р. і переглянути за нововиявленими обставинами постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 р.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В ході розгляду справи судами встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 р. зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в розмірі 80% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, встановленого відповідно до частини 3 статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 01.01.2012 р. (а.с. 228 - 229)

У іншій справі постановою Вінницького міського суду м. Вінниці від 06.11.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р., відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07.07.2010 р. № 2453-VI, та п.п. 2, 3, 4 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (v003p710-13) зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області змінити розпорядження відповідача від 03.09.2013 р. № 145762 в частині визначення позивачу з 03.06.2013 р. загального відсотку розрахунку утримання від заробітку в розмірі 80% на 90% від грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд заяви за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внесені до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус судді" зміни щодо обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 80% від грошового утримання працюючого судді визнано неконституційними Рішенням Конституційного суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (v003p710-13) , а тому враховуючи положення частини 2 статті 152 Конституції України, відповідно до яких закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову від 21.08.2013 р., правильно застосував положення законодавства України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин станом на 01.01.2012 р., у зв'язку з чим підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та його скасування відсутні.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки абзацом третім пункту 8 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (v003p710-13) встановлено, що частина третя статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (3668-17) , яка суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту першого статті 245 КАС України, оскільки апеляційним судом правильно застосовано положення законодавства України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Посилання позивача в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та касаційної скарги на не повне дослідження судом обставин справи, неврахування усіх доказів та порушення норм матеріального права також є безпідставним, оскільки за правилами статті 245 КАС України такі порушення не є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .