814/3903/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 31.08.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі №814/3903/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання неправомірним рішення щодо визнання нікчемним договору, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -

У жовтні 2015р. ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В.(далі - Уповноважена особа), в якому просила: визнати неправомірним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу "Лояльний" № 008-14572-160215 від 16.02.2015, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3; визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу "Лояльний"; зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу "Лояльний" № 008-14572-160215 від 16.02.2015 укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що незважаючи на те, що ОСОБА_3, є вкладником банку її безпідставно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано неправомірним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу "Лояльний" № 008-14572-160215 від 16.02.2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу "Лояльний" № 008-14572-160215 від 16.02.2015 року укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_3 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду апеляційної інстанції залишивши постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Уповноважена особа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015 року.

Між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" 16.02.2015 року був укладений договір № 008-14572-160215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США, відповідно до якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3 та приймає від вкладника внесені ним в порядку, передбаченому цим договором, грошові кошти в сумі 7500 дол. США строком до 18.03.2015 року з нарахуванням 5,5% річних. Відповідно до п. 1.8 зазначеного договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або депозитного рахунку вкладника, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Відповідно до додаткової угоди № 1 до вказаного договору сторони домовились викласти п. 1.8 ст. 1 договору в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються".

Згідно виписок з рахунку позивача № НОМЕР_1 та рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_2 вбачається, що 16.02.2015 року на вказаний рахунок позивача НОМЕР_3 з рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_2, також, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", надійшли грошові кошти у сумі 7500 дол. США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.04.2015 року прийняте рішення № 71 "Про внесення змін до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 51" та тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року включно.

Наказами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 року та № 691 від 07.08.2015 року встановлені строки перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" до 01.10.2015 року Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк".

Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" 15.09.2015 року затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" 16.09.2015 року видано наказ № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", згідно з яким застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього наказу. Згідно з Додатком № 1 до даного наказу віднесено до нікчемних договір №008-14572-160215 від 16.02.2015 року, укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк". Також, п. 1.4 вказаного наказу зобов'язано структурний підрозділ банку направити особам, перелік яких наведено в Додатку № 3 до цього наказу (до якого входить позивач), повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На адресу позивача 23.09.2015 року АТ "Дельта Банк" було надіслано повідомлення № 8821/1864 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 008-14572-160215 від 16.02.2015 року, укладеного останньою з АТ "Дельта Банк", відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На виконання вищезазначеного наказу, здійснено бухгалтерську проводку по поверненню коштів з депозитного рахунку, відкритого відповідно до договору банківського вкладу № 008-14572-160215 від 16.02.2015 року в розмірі 7500 дол. США на рахунок ОСОБА_5

Згідно постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", 02.10.2015 року, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

Суди першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що застосування наслідків нікчемного правочину до договору від 16.02.2015 року № 008-14572-160215 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є неправомірним, оскільки Відповідачем не було надано суду доказів того, що ОСОБА_3 укладено договір № 008-14572-160215 від 16.02.2015 року з метою порушення публічного порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що банк уклав договір з позивачем, під час дії обмеження, запровадженого постановою Правління Національного банку України № 692 від 30.10.2014 року, щодо: заборони ПАТ "Дельта банк" здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ).

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч.2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Згідно ч.6 - 7 ст. 26 Закону № 4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

На підставі ч.2 зазначеної статті Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У відповідності до ч.2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

За частиною першою статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно п.16 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація, це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

У відповідності до ч.2 ст. 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Згідно ч.ч.3-5 цієї статті Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно до ч.3 ст. 36 Закону № 4452-VI правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до ч.5 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно п.1 ч.6 цієї статті обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Згідно п.2 ч.3 ст. 37 Закону № 4452-VI на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

На підставі ч.2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно п.1 ч.4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до частин четвертої статті 44 Закону № 4452-VI Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно ч.5 ст. 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У відповідності до п.1, п. 3 ч.2 ст. 49 Закону № 4452-VI протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно ч. 3, ч.4 ст. 49 Закону № 4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Відповідно ч.8 ст. 49 Закону № 4452-VI вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (z1548-12) (далі - Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно пунктів 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Зі змінсту наведеного вбачається, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно визначень наведених у п.3 та п.4 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад, це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник, це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI (4452-17) гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку. Такий статус передбачає, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського вкладу.

У відповідності до ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV(далі - Цивільний кодекс України (435-15) ) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 2.1, 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Для вкладників - фізичних осіб банк зобов'язаний установлювати однакові типові умови договору банківського вкладу (депозиту) відповідного виду, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 10.1 Інструкції якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа - резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію фізичної особи - резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок; між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір.

Судом апеляційної встановлено, що заборону на зарахування на вкладний (депозитний) рахунок вкладника коштів від третіх осіб (не сторін за договором) прямо передбачено пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Дельта Банк", затверджених Радою Директорів АТ "Дельта Банк" 20 березня 2013 року. За цими ж Правилами зарахування/внесення вкладу на рахунок має здійснити вкладник (пункт 5.5. Правил).

Позивача не включено до Переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним Договору банківського вкладу від 16 лютого 2015 року на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Згідно п.7 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI підставою нікчемності правочину є, зокрема, те, що його укладення має на меті надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III (2121-14) кредитор банку, це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Як встановлено судами комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" було виявлено, що кошти для зарахування на рахунок, за депозитним договором банківського вкладу № 008-14572-160215 від 16.02.2015 року, укладеним між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", надійшли з рахунку ОСОБА_5, який є кредитором ПАТ "Дельта Банк", що є порушенням умов укладеного договору та п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", затверджених рішенням ради директорів АТ "Дельта Банк" протоколом № 14 від 20.03.2015 року.

За умовами Договору банківського вкладу і додаткової угоди до нього, позивачу відкрито в АТ "Дельта Банк" депозитний рахунок у доларах США, кошти на який (в сумі 7500,00 доларів США) надійшли від іншого клієнта АТ "Дельта Банк" - ОСОБА_5

Зарахування/внесення коштів на депозитний рахунок вкладника у такий спосіб обумовлено в додатковій угоді до Договору банківського вкладу, в якій водночас є застереження про відступлення у цьому конкретному випадку від вимог пункту 5.11 Правил Банку.

Беручи до уваги встановлені судом обставини колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачу були встановлені індивідуальні умови за договором банківського вкладу, зокрема, вона отримала окремі переваги в порівнянні з іншими вкладниками, оскільки, відповідно до п. 1.8 договору та п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається, проте, шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору позивачу було дозволено на один день здійснити поповнення депозитного рахунку шляхом перерахування грошових коштів від третьої особи, що і було зроблено ОСОБА_5 та рахунок позивача ним був поповнений на суму 7500 доларів США.

Крім того, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, Договір банківського вкладу від 16 лютого 2015 року укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", за якою, зокрема, зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ "Дельта Банк". Про цю постанову керівництву повідомлено 15 січня 2015 року, чим і обґрунтовано проведення перевірки на предмет виявлення нікчемних правочинів, укладених після цієї дати.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.