Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року (суддя Піскун В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року (судді: Мельнікова Л.В., Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі № 2-а-2794/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ" до Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення - рішення,

02.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011р. №00100322340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 990000 грн. за червень 2011 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, скасував податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 20.10.2011р. №00100322340.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення, яким позивачу, як платнику податку зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 990000 грн., за червень 2011 року, прийняте на підставі акту невиїзної документальної позапланової перевірки товариства, результати якої оформлені актом від 30 вересня 2011 року № 2008/234/33197800, за порушення норм пункту 198.3, п. 198.6, п. 201.1 Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені дотримання Товариством наведених норм ПК України (2755-17) виходячи із встановлених обставин у справі, а саме укладення та виконання позивачем 03.09.2010р. договору купівлі-продажу №03-09/10 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання", отримання товару, його транспортування, оплату та використання придбаного суперконцентрату у власній господарській діяльності, з метою виготовлення полімерів.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі № 2-а-2794/12/2070, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити у повному обсязі (т. 2 а. с. 91-94).

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, при цьому посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, які полягають у прийнятті невідповідних (неналежних) первинних документів, як доказів здійснення господарських операцій з отримання товару та порушення правил формування податкового кредиту. Відповідач посилається виключно на аналіз фактичних обставин у справі, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права не наводить.

Товариством заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України, яка регулює правила формування податкового кредиту, передбачає, що до його складу не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Абзацом другим передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правила надання податкової накладної відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК та визначення податкового кредиту звітного періоду відповідно до п. 198.3 цього Кодексу, у межах спірних відносин є похідними, залежними від факту здійснення господарської операції, за результатами якої видається податкова накладна.

Відтак, податкова накладна складається по факту придбання зокрема товару, тобто за результатами здійснення господарської операції, яка підтверджується первинним документом, ведення і зберігання якого здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (996-14) , що зазначено його преамбулою (далі - Закон № 996-XIV (996-14) ).

Згідно частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, обов'язкові реквізити яких зазначені частиною другою цієї статті.

Колегія суддів, погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у позивача належних документів складених по факту придбання товару (продукції) відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV, що спростовує доводи податкового органу про їх відсутність та доводить безпідставність прийняття податкового повідомлення - рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1 ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі № 2-а-2794/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.