Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016

у справі № 820/10296/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (далі - позивач, ТОВ "ХЗ ПТУ")

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ТОВ "ХЗ ПТУ" звернулось у вересні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Західної ОДПІ м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2015 № 0005301501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 13.05.2015 по 19.05.2015 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "ХЗ ПТУ" суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 19.05.2015 № 987/20-33-15-01-09/19364229, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 102.5 ст. 102 розділу II Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого товариством завищено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1 107 079,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 № 0005301501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 107 079,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 553 539,50 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а у задоволенні скарг позивача відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 (71-19) , зокрема, виключено п. 200.6 ст. 200 ПК України, яким було надано право платнику податку прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Так, зазначене рішення відображалось платником податку у податковій декларації, яку він подавав за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникало право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При цьому в зазначеному пункті передбачалось те, що платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах

Водночас, положеннями наведеного Закону України було доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) пунктом 33 наступного змісту: "За вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку" та б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному ст. 200 ПК України у редакції, що діяла станом на 31.01.2014.

У ході розгляду справи судами встановлено, що позивач, скориставшись правом, визначеним пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , подав відповідну заяву у складі податкової декларації за лютий 2015 року щодо повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, заявлена до бюджетного відшкодування сума у розмірі 1 107 079,00 гривень сформована з урахуванням залишку від'ємного значення за попередні звітні (податкові) періоди до 01.02.2015. Водночас, вказана сума була заявлена до відшкодування у відповідні звітні (податкові) періоди у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних звітних (податкових) періодах, як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (звітних) податкових періодах.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача про те, що з моменту виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість пройшов строк давності - 1095 днів, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1 107 079,00 гривень, з огляду на наступне.

За змістом п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, положеннями наведеної норми встановлено строки давності для подання заяви платниками податків про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, в той час як будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду положення ПК України (2755-17) не передбачає.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що строк, передбачений п. 102.5 ст. 102 ПК України, до заявлених на відшкодування сум не застосовується.

Разом з тим, відповідно до п. 2 листа Державної фіскальної служби України від 06.03.2015 № 7796/7/99-99-19-03-02-17 (v2-17872-15) "Про податок на додану вартість" ("Особливості заповнення окремих рядків розділів III та IV податкової декларації з податку на додану вартість. Щодо відображення в декларації за лютий 2015 року сум залишків від'ємного значення, непогашених станом на 01 лютого 2015 року"), залишки від'ємного значення, які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 1 лютого 2015 року, включають в себе: від'ємне значення суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу та відображеної в рядку 20.2 декларації за січень 2015 року; залишки від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до лютого 2015 року та відображені в рядку 24 декларації за січень 2015 року; непогашені станом на 01.02.2015 залишки від'ємного значення, задекларовані в рядку 23.2 декларацій за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів; непогашені станом на 01.02.2015 залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку в рядку 23.1 декларацій за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

Вказані суми залишків, непогашені станом на 01.02.2015, обліковуються у додатку 2 (Д2) до декларації до їх повного погашення".

Пунктом 3 вказаного листа ("Особливості заповнення таблиці ї додатка 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість) зазначено, що залишки від'ємного значення, які виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 1 лютого 2015 року, за винятком непогашеного залишку сум податку на додану вартість, що був заявлений за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, та суми, що була включена до графи 20.1 декларації за лютий 2015 року, повинні бути повністю перенесені до граф 2-4 таблиці 1 додатка (Д2) до декларації за лютий 2015 року. Ці суми надалі можуть бути спрямовані або для врахування у збільшення реєстраційної суми (пп. "а" п. 33 підр. 2 розд. XX ПК України (2755-17) ) або задекларовані до повернення платнику на поточний рахунок у порядку, що діяв у 2014 році (пп. "б" п. 33 підр. 2 розд. XX ПК України (2755-17) ).

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ "ХЗ ПТУ".

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі № 820/10296/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.