Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Стрелець Т. Г.,

при секретарі судового засідання: Гулової О. І.,

за участі позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Дубівська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень "Про розгляд та погодження акта погодження меж суміжних землекористувачів" № 5/4 від 27 січня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з метою розроблення технічної документації на відновлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 звернулась до землевпорядної організації, яка повідомила її про те, що за основу для виготовлення технічної документації будуть братись дані акту погодження меж суміжних землекористувачів від 22 грудня 2015 року, затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування від 27 січня 2016 року.

Позивач вказує, що розміри земельної ділянки суттєво змінились, а тому вважає оскаржуване рішення щодо затвердження акта погодження меж суміжних землекористувачів неправомірним та таким, що порушує право користування належної їй земельної ділянки, у зв'язку з чим звернулась до суду з вимогою про його скасування.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2016 року залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі у справі в якості третіх осіб.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, представник Дубівської сільської ради у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дубівської сільської ради від 22 березня 1995 року № 3/1 чоловікові позивача - ОСОБА_5 було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,20 га, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування жилого будинку, розташованої біля житлового будинку по АДРЕСА_1.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 30 липня 2015 року спадщину прийняла дружина померлого - ОСОБА_1.

Рішенням Дубівської сільської ради № 12/4-8 від 22 вересня 2016 року задоволено заяву позивача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування успадкованого жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Вербка Ковельського району Волинської області по вул. Загородній, 24, орієнтовною площею 0,20 га, та для ведення ОПГ в с. Бахів в урочищі "біля акації" орієнтовною площею 0,05 га.

Згідно з актом погодження меж суміжних землекористувань в АДРЕСА_1 від 22 грудня 2015 року комісією з питань планування місцевого бюджету, фінансів, соціально-економічного розвитку села та земельної реформи вирішено погодити межу між земельною ділянкою ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 та земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 по існуючій огорожі та умовній лінії (борозна) відповідно до кадастрового плану. Разом з цим, погоджено межу між земельною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та земельною ділянкою в АДРЕСА_1 по умовній лінії від АДРЕСА_1 перпендикулярно стіні будинку (до спільної стіни), по спільній стіні будинку і далі по створу гаража ОСОБА_3 та умовній лінії у відповідності до кадастрового плану.

Так, 27 січня 2016 року Дубівською сільською радою прийнято рішення № 5/4, яким затверджено акт погодження меж суміжних землекористувань в АДРЕСА_1.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Приписами статті 107 Земельного кодексу України обумовлено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За змістом статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду, не погоджується з актом погодження меж суміжних землекористувань, оскільки розміри, належної їй земельної ділянки суттєво змінились, однак ОСОБА_4 наголошує, що межі земельної ділянки, яка перебуває у її власності не накладаються на межі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.

Отже, з наведеного вбачається, що у цій справі спір виник стосовно правомірності рішення Дубівської сільської ради про затвердження акту погодження меж суміжних землекористувань в АДРЕСА_1.

Тобто, у даному випадку позивач претендує на земельну ділянку, яка перебуває у власності інших, тому між ними існує спір про приватне право.

Отже, у справі, що розглядається, спір стосується не стільки правомірності дій відповідача щодо затвердження акту погодження меж суміжних землекористувань, скільки права власності на спірну частину земельної ділянки, яка перебуває у фізичних осіб на праві приватної власності, тобто права цивільного, що підтверджується наявними у справі матеріалами. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства.

На переконання колегії суддів Вищого адміністративного суду України спірні відносини склалися стосовно порушення права на користування земельною ділянкою які, в свою чергу, регулюються цивільним законодавством.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанцій, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду цивільними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення судів як першої так і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.