Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й.,

Барсукової В.М., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського національного аграрного університету, третя

особа – ОСОБА_4, про поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Львівського національного аграрного університету на рішення апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Львівського національного аграрного університету, в якому просив поновити його на посаді завідувача кафедри механізації, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції Львівського національного аграрного університету, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 серпня 2008 року до дня ухвалення рішення про задоволення його позову, та моральну шкоду в розмірі 350 тис. грн.

Зазначав, що з 2 вересня 1999 року працював на посаді завідувача кафедри механізації, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції Львівського національного аграрного університету. Наказом

в.о. ректора університету ОСОБА_4 від 22 серпня 2008 року № 216-к його звільнено з посади на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) за прогули без поважних причин, а саме:

16 квітня 2008 року відпрацював 2 години; 17 квітня 2008 року – не приступав до роботи; 18 квітня 2008 року – відпрацював 20 хвилин.

Рішенням Сихівського районного суду Львівської області від

30 листопада 2009 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 листопада

2009 року рішення Сихівського районного суду Львівської області від

30 листопада 2009 року скасувати, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача кафедри механізації, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції Львівського національного аграрного університету – з 22 серпня 2008 року. Стягнуто з Львівського національного аграрного університету на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2008 року до 30 листопада 2009 року – у розмірі 31 697 грн. 68 коп. та

2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Львівський національний аграрний університет звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Сихівського районного суду Львівської області від

30 листопада 2009 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення апеляційного суду вказаним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, виходячи з матеріалів, наданих відповідачем на підтвердження своїх доводів, дійшов висновку про відсутність ОСОБА_3 16, 17, 18 квітня 2008 року на робочому місці без поважних причин, а відтак – про правомірність звільнення останнього з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, розтлумачивши незабезпечення позивача ОСОБА_3 робочим місцем як прогул без поважних причин, і неправильно застосував норми матеріального права, зокрема: ст. ст. 40, 43, 39, 149, 252 КЗпП України.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пп. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пп. 2 і З ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 2 вересня 1999 року до

22 серпня 2008 року працював у Львівському національному аграрному університеті на посаді завідувача кафедри механізації, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.

Наказом в.о. ректора університету ОСОБА_4 від 22 серпня

2008 року № 216-к його звільнено із займаної посади за прогули 16, 17,

18 квітня 2008 року без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказ про звільнення видано після виходу позивача з лікарняного, на якому він перебував з 21 квітня 2008 року до серпня 2008 року.

Відсутність ОСОБА_3 на роботі 16, 17, 18 квітня 2008 року підтверджується:

- доповідними записками декана факультету механіки та енергетики ОСОБА_5 від 21 квітня 2008 року та начальника відділу кадрів ОСОБА_6 від 21 серпня 2008 року, з яких убачається, що позивач

16, 17 та 18 серпня до роботи не приступив;

- актами про прогули без поважних причин, складеними начальником відділу кадрів ОСОБА_6 і головою профспілкового комітету університету ОСОБА_7, від 16 та від 18 квітня 2008 року;

- табелем обліку робочого часу, з якого вбачається, що 16 квітня

2008 року ОСОБА_3 відпрацював 2 години, 17 квітня 2008 року – прогул, а 18 квітня 2008 року – відпрацював 20 хвилин;

- показаннями в судовому засіданні свідків: ОСОБА_8, завідувача кафедри, та ОСОБА_7, голови профкому.

Для визнання відсутності на робочому місці прогулом, крім установлення факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, слід з’ясувати поважність причини його відсутності.

Доказів відсутності прогулів чи відсутності на роботі з поважних причин у зазначений період часу позивачем суду не надано.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_3

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог

чинного цивільного процесуального законодавства України помилково дійшов висновку про скасування вказаного судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Львівського національного аграрного університету задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 30 листопада

2009 року скасувати.

Рішення Сихівського районного суду Львівської області від

30 листопада 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.