806/5147/14 Про зобов'язання частково скасувати вимогу Державної фінансової інспекції - 30.08.2017 Прийняття

У листопаді 2014 року Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про визнання пункті 2 і 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 22 жовтня 2014 року № 06-04-17/7300, стосовно Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області такими, що не відповідають нормам законодавства України та не підлягають виконанню, а також зобов'язати відповідача у визначений законодавством спосіб скасувати вказані пункти вимоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна служба України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду в іншому складі суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 2 вимоги йдеться про порушення вимог статей 38, 45 Закону України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту", пункту 5.3 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом МНС від 10 червня 2008 року № 447 (z0612-08) , протягом ревізуємого періоду у 150 випадках Управлінням при накладенні дисциплінарних стягнень (зауваження, догани, суворі догани, попередження про неповну службову відповідність тощо) на осіб рядового і начальницького складу позбавлення заохочень у вигляді нарахування та виплати премій проводилось лише в окремих випадках, що призвело до зайвого нарахування та виплати особам рядового і начальницького складу премій та відповідно зайвого нарахування внесків до державних цільових фондів на загальну суму 77 071, 45 грн., чим завдано Управлінню матеріальної шкоди на вищевказану суму. У зв'язку із вказаним зазначено про необхідність стягнути із працівників зайво отримані суми коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, коштів в сумі 57 217, 11 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133- 136 Кодексу законів про працю України; - провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та забезпечити повернення зайво сплачених коштів в сумі 19654, 34 грн.

У пункті 4 оскаржуваної вимоги відповідача встановлено, що в порушення вимог пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, пунктів 19, 22, 29, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , пункту 2.2.1 Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15 грудня 2003 року № 495/369 (z1222-03) , Управлінням протягом ревізуємого періоду працівникам аварійно-рятувального загону, якими надавались послуги з постійного та обов'язкового обслуговування потенційно-небезпечних об'єктів, внаслідок невірного проведення розрахунків в кошторисах видатків на утримання Управління в розрізі загального та спеціального фондів бюджету, проведено виплату заробітної плати (грошового забезпечення) з нарахуваннями до державних цільових фондів за час надання ними платних послуг за рахунок коштів загального фонду кошторису Управління, що призвело в подальшому до покриття видатків, які мають здійснюватись за рахунок коштів спеціального фонду на суму 5965, 55 грн., чим завдано загальному фонду Управління матеріальної шкоди на вищевказану суму. У зв'язку із вказаним необхідно провести відновлення касових видатків по загальному фонду кошторису Управління на суму 5965, 55 грн.

Не погоджуючись із пунктами 2, 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 22 жовтня 2014 року № 06-04-17/7300 позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що у пункті 2 вимоги ставиться питання про стягнення із працівників зайво отриманих сум коштів, в іншому випадку - з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, коштів в сумі 57217, 11 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133- 136 Кодексу законів про працю України, а також щодо проведення перерахунку й відповідних взаємозвірок сум внесків до державних цільових фондів та забезпечення повернення зайво сплачених коштів в сумі 19654, 34 грн. Таким чином, питання про стягнення збитків може бути вирішено у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, то правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Щодо п. 4 оскаржуваної вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність встановлення відповідачем зобов'язання провести відновлення касових видатків по загальному фонду кошторису Управління на суму 5965, 55 грн., у зв'язку із порушенням позивачем вимог п. 2.3. Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, згідно якого витрати на надання додаткових платних послуг, у тому числі робіт з посилення (забезпечення) протиаварійного захисту, відшкодовуються відповідно до Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України, затвердженої Наказом Мінфіну, Міністерством надзвичайних ситуацій України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 03 січня 2012 року № 1/2/1 (z0045-12) .

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів '…' (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, відповідач у п. 2 вимоги від 22 жовтня 2014 року № 06-04-17/7300 пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимоги Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області у частині скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 22 жовтня 2014 року № 06-04-17/7300 про усунення виявлених порушень щодо стягнення із працівників зайво отриманих сум коштів, в іншому випадку - з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, коштів в сумі 57217, 11 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133- 136 КЗпП, а також щодо проведення перерахунку й відповідних взаємозвірок сум внесків до державних цільових фондів та забезпечення повернення зайво сплачених коштів в сумі 19654, 34 грн.

Щодо п. 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 22 жовтня 2014 року № 06-04-17/7300 колегія суддів зазначає, що вказаний пункт вимоги відповідача породжує обов'язки для позивача у вигляді зобов'язання провести відновлення касових видатків по загальному фонду кошторису позивача на суму 5965, 55 грн. та не містить вимог щодо стягнення збитків, завданих підконтрольній установі, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому, у органу державного фінансового контролю є права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Згідно положень ст. 13 Бюджетного кодексу України, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій у відповідності до п. 4 оскаржуваної вимоги відповідача встановлено, що працівникам аварійно-рятувального загону позивача, якими надавались послуги з постійного та обов'язкового обслуговування потенційно-небезпечних об'єктів, внаслідок невірного проведення розрахунків в кошторисах видатків на утримання Управління в розрізі загального та спеціального фондів бюджету, проведено виплату заробітної плати (грошового забезпечення) з нарахуваннями до державних цільових фондів за час надання ними платних послуг за рахунок коштів загального фонду кошторису Управління, що призвело в подальшому до покриття видатків, які мають здійснюватись за рахунок коштів спеціального фонду на суму 5965, 55 грн.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 15 грудня 2003 року № 495/369 (z1222-03) затверджено Порядок визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

За приписами п. 2.3. Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, що встановлює порядок оплати додаткових платних послуг та аварійно-рятувальних робіт, витрати на надання додаткових платних послуг, у тому числі робіт з посилення (забезпечення) протиаварійного захисту, відшкодовуються відповідно до Порядку утворення цін на додаткові платні послуги, які надаються аварійно-рятувальними службами, умов

їх надання та справляння плати за ці послуги, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 16 липня 2002 року № 176/547/211 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2002 року за № 609/6897 (z0609-02) .

Аварійно-рятувальні роботи та додаткові платні послуги відшкодовуються окремо від вартості утримання оперативних одиниць, за фактом їх виконання, що обумовлюється договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування або окремим договором.

Згідно п. 1.2. методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України, затвердженої Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України 03.01.2012 № 1/2/1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2012 р. за № 45/20358 (z0045-12) ця методика застосовується для визначення вартості платних послуг, які надаються підрозділами (спеціальними регіональними центрами швидкого реагування, територіальними аварійно-рятувальними загонами, спеціальними загонами, аварійно- та пожежно-рятувальними підрозділами, вузлами зв'язку, загонами забезпечення, технічними службами, базами зберігання та їх підрозділами) Міністерства надзвичайних ситуацій України, аварійно-рятувальними службами та гідрометеорологічними установами й організаціями Міністерства надзвичайних ситуацій (далі - підрозділи МНС України).

Відповідно до вимог п. 2.5 вказаної методики до складу прямих витрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи включаються витрати на заробітну плату і грошове забезпечення, виходячи з чисельності та тарифно-кваліфікаційного складу працівників та осіб рядового і начальницького складу, безпосередньо пов'язаних з наданням послуг, часу їх фактичного залучення та відповідних нормативно-правових актів, що стосуються умов нарахування заробітної плати та грошового забезпечення працівників та осіб рядового і начальницького складу підрозділів МНС України.

Таким чином, відшкодування за надані платні послуги позивачем відшкодовуються окремо від вартості утримання оперативних одиниць, за фактом їх виконання, що обумовлюється договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування або окремим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за період з 01 лютого 2013 року по 01 липня 2014 року надавалися послуги з постійного та обов'язкового обслуговування на підставі укладених договорів з підприємствами, установами й організаціями. До розрахунку вартості таких послуг позивачем було включено витрати на заробітну плату їх виконавців у розмірі 5965, 55 грн. Проте, виплата заробітної плати працівникам за надання платних послуг була проведена за рахунок загального фонду.

Враховуючи наведене, оскільки за вимогами ст. 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету, а аварійно-рятувальні роботи та додаткові платні послуги відшкодовуються окремо від вартості утримання оперативних одиниць, за фактом їх виконання, що обумовлюється договором на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування або окремим договором, тобто оплата праці здійснюється із власних надходжень позивача, які підлягають включенню у спеціальний фонд бюджету, відповідачем винесено правомірну вимогу позивачу щодо відновлення відновлення касових видатків по загальному фонду кошторису позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанцій правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.