Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2009 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що він є власником напівпідземного гаража площею 34,7 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 42 кв. м по АДРЕСА_1. Донецькою міською радою йому було надано дозвіл на будівництво та розміщення торгового павільйону з наданням в оренду для розміщення павільйону земельної ділянки площею 59 кв. м по АДРЕСА_1. Павільйон був зведений над належним йому на праві власності гаражем і частково на орендованій земельній ділянці та прийнятий до експлуатації.

Посилаючись на те, що комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" відмовляє йому в реєстрації павільйону, позивач просив визнати за ним право власності на цей торговий павільйон як на знов побудований об’єкт нерухомого майна.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на торговий павільйон площею 52,27 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що спірний павільйон підпадає під ознаки самочинного будівництва, а тому позивач не набув права власності на нього.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З матеріалів справи вбачається, що в 2002 році позивачем було зведено спірний павільйон на підставі дозволу виконавчого комітету Донецької міської ради та прийнято до експлуатації актом відповідної комісії.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув; належним чином не визначився з часом виникнення спірних правовідносин, що впливає на правильність застосування норм матеріального права; у достатньому обсязі не з’ясував: правового статусу спірної споруди, порядку погодження її будівництва та прийняття до експлуатації, а отже, і визначення питання, чи є вона самовільною.

У зв’язку із цим колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи справу, належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, тому його рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 1 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.