Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 р. у справі за її позовом до Головного управління юстиції у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУЮ у Харківській області "Про затвердження Порядку обліку виходу на роботу, залишення роботи та місцевих відряджень під час робочого дня працівників ГУЮ у Харківській області" від 24.04.2013 р. № 434/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ не відповідає принципам державної служби, суперечить КЗпП України (322-08) та Конституції України (254к/96-ВР) .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач працює на посаді головного спеціаліста відділу з питань банкрутства ГУЮ у Харківській області.

Наказом начальника ГУЮ у Харківській області від 24.05.2013 р. № 434/3 затверджено Порядкок обліку виходу на роботу, залишення роботи та місцевих відряджень під час робочого дня працівників ГУЮ у Харківській області.

Також судами встановлено, що наказом начальника ГУЮ у Харківській області від 09.12.2013 р. № 930/3 визнано таким, що втратив чинність наказ ГУЮ у Харківській області прийнято наказ від 24.05.2013 р. № 434/3.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки станом на час розгляду справи в суді оскаржуваний наказ ГУЮ у Харківській області від 24.05.2013 р. № 434/3 скасований і втратив чинність, тобто є таким, що не впливає на права та обов'язки позивача та не може бути скасований судом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що спірний наказ самостійно скасовано відповідачем і на час розгляду справи він втратив чинність, інших вимог, крім скасування спірного наказу позивачем не заявлено, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що спірний наказ втратив чинність лише 09.12.2013 р. і скасувавши наказ відповідач фактично визнав його незаконність також є безпідставним і не може бути підставою для скасування судових рішень і задоволення позову, оскільки самі по собі такі дії відповідача не можуть свідчити про незаконність спірного наказу.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .