6-29209св09 Про стягнення надбавки до заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - 19.05.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Витязівської сільської ради Бобринецького району, Бобринецької центральної районної лікарні, третя особа – Бобринецька районна державна адміністрація, про стягнення надбавки до заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом до Витязівської сільської ради, посилаючись на те, що він працює на посаді головного лікаря Витязівської дільничної лікарні, у 2007 році він одержував надбавку до заробітної плати в розмірі 50% посадового окладу за складність і напруженість у роботі, проте з 1 січня 2008 року виплату зазначеної надбавки відповідач безпідставно припинив, не повідомивши його про зміну умов оплати праці, неправомірними діями відповідача йому також завдана моральна шкода.

Позивач просив стягнути з відповідача надбавку до заробітної плати за період з 1 січня 2008 року до 29 січня 2009 року в розмірі 11 107 грн. 52 коп. та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судом до участі в справі як відповідача залучено Бобринецьку центральну районну лікарню, як третю особу – Бобринецьку районну державну адміністрацію.

Рішенням Бобринецького районного суду від 25 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2009 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з Витязівської сільської ради на користь позивача 8 985 грн. 84 коп. надбавки до заробітної плати за період із 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року; в задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі Витязівська сільська рада просить скасувати ухвалені в справі судові рішення про задоволення позову та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Бобринецька районна державна адміністрація подала заяву про приєднання до зазначеної касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що наказом головного лікаря Бобринецької центральної районної лікарні № 78 від 14 червня 2006 року ОСОБА_1. призначено головним лікарем Витязівської дільничної лікарні, наказом головного лікаря Бобринецької центральної районної лікарні № 51 (параграф 14) від 2 січня 2007 року позивачу встановлено надбавку до заробітної плати в розмірі 50% посадового окладу за складність і напруженість у роботі, таку ж надбавку йому було встановлено й на 2008 рік наказом головного лікаря Бобринецької центральної районної лікарні № 81 (параграф 76) від 1 січня 2008 року, протягом 2007 року ОСОБА_1. надбавку одержував, а з 1 січня 2008 року Витязівська сільська рада виплату надбавки припинила.

Також установлено, що Витязівська дільнична лікарня підпорядкована Витязівській сільській раді, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює фінансове забезпечення діяльності Витязівської дільничної лікарні.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що в порушення статті 103 КЗпП України ні Бобринецька центральна районна лікарня, ні Витязівська сільська рада не повідомили позивача за два місяці про зміну в 2008 році умов оплати його праці в бік погіршення, а тому з Витязівської сільської ради на користь ОСОБА_1. підлягає стягненню надбавка до заробітної плати в розмірі 50% посадового окладу за складність і напруженість у роботі за 2008 рік.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Таким чином при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України й Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489 (z1209-05) , затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення (далі – Умови оплати праці).

Згідно з пунктом 4.4. Умов оплати праці (z1209-05) працівникам можуть установлюватись надбавки в розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки), зокрема, за складність, напруженість у роботі. Працівникам закладу, установи надбавки установлюються керівником, а керівнику та його заступникам – органом вищого рівня, у межах фонду оплати праці.

З огляду на наведене, встановлення надбавки керівнику закладу охорони здоров’я перебуває в компетенції органу вищого рівня та обумовлене наявністю відповідних коштів у межах фонду оплати праці.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини першої статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 60 цього Закону передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на підприємства, установи та організації, в тому числі заклади охорони здоров'я.

Заперечуючи проти позову, Витязівська сільська рада та Бобринецька районна державна адміністрація посилалися на те, що Витязівська дільнична лікарня є власністю Витязівської територіальної громади, фінансування лікарні, в тому числі й оплата праці її працівників, забезпечується у межах коштів сільського бюджету, управління лікарнею здійснюється виконавчим комітетом Витязівської сільської ради, жодного рішення про встановлення головному лікарю Витязівської дільничної лікарні ОСОБА_1. надбавки за складність і напруженість у роботі на 2008 рік відповідно до Умов оплати праці виконком сільської ради не приймав, у межах коштів на оплату праці такої надбавки сільським бюджетом не передбачено.

Витязівська сільська рада та Бобринецька районна державна адміністрація зазначали, що головний лікар Бобринецької районної лікарні не є розпорядником коштів бюджету Витязівської сільської ради, не має повноважень на формування видатків із бюджету, в тому числі й на встановлення позивачу надбавки, накази № 51 (параграф 14) від 2 січня 2007 року та № 81 (параграф 76) від 1 січня 2008 року головний лікар Бобринецької районної лікарні видав поза межами своєї компетенції та незаконно і такі його накази про встановлення ОСОБА_1. надбавки скасовані розпорядженням голови Бобринецької районної державної адміністрації від 7 липня 2008 року № 650-р.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень відповідача та третьої особи фактично не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не дав оцінки Умовам оплати праці, не встановив та не зазначив у рішенні в компетенції якого органу перебуває вирішення питання про встановлення надбавки головному лікарю Витязівської дільничної лікарні, чи було вирішене таке питання саме компетентним органом та з додержанням Умов оплати праці й у межах фонду оплати праці, не перевірив обсягу повноважень головного лікаря Бобринецької районної лікарні, не визначився з тим чи мала зазначена посадова особа встановлювати надбавку позивачу, а також не дав оцінки розпорядженню голови Бобринецької районної державної адміністрації від 7 липня 2008 року № 650-р, яким відповідні накази головного лікаря Бобринецької районної лікарні скасовані.

Таким чином, суд стягнув на користь ОСОБА_1. надбавку за складність і напруженість у роботі за 2008 рік, але не перевірив наявності передбачених законом підстав як для встановлення, так і для одержання позивачем такої надбавки й не врахував, що припинення виплати незаконно встановленої надбавки саме по собі не є підставою для її стягнення згідно статті 103 КЗпП України.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд зазначені вимоги закону залишив поза увагою й не перевірив додержання ОСОБА_1. строку на звернення до суду з позовом про стягнення надбавки до заробітної плати за період із 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року, хоча така надбавка йому не нараховувалася та відповідно до виплати не належала.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1. про стягнення надбавки до заробітної плати підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

У решті ухвалені в справі судові рішення в касаційній скарзі заявниками не оскаржені.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Витязівської сільської ради Бобринецького району та Бобринецької районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду від 25 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2009 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Витязівської сільської ради Бобринецького району, Бобринецької центральної районної лікарні, третя особа – Бобринецька районна державна адміністрація, про стягнення надбавки до заробітної плати скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.