Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Сьома Київська державна нотаріальна контора, про виділення частки в спільному майні подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час проживання однією сім’єю з ОСОБА_6., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вони набули нерухоме майно. Указувала, що факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_6. установлений рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року. Вважала майно, набуте за час спільного проживання з ОСОБА_6., спільним майном подружжя. Просила виділити їй у власність ? частину квартири АДРЕСА_1, ? частину земельної ділянки в с. Жовтневе Переяслав-Хмельницького району Київської області та ? грошових вкладів в АКБ "Промбанк".

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, ? частину земельної ділянки в с. Жовтневе Переяслав-Хмельницького району Київської області та ? частину грошових коштів в АКБ "Промбанк", які знаходяться на депозитному рахунку ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) є спадкоємцем померлого ОСОБА_6; проживання однією сім’єю позивачки та ОСОБА_6 без шлюбу відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не є підставою для виникнення в них прав та обов’язків подружжя.

Задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка має право на ? частину спірного майна виходячи з того, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року встановлений факт її спільного проживання з ОСОБА_6.; встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу був необхідний заявниці для визнання права спільної сумісної власності на набуте під час спільного проживання майно.

Висновки судів є помилковими й такими, що не відповідають вимогам матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2006 року встановлений факт проживання однією сім’єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 1992 року до дня смерті ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 74 СК України).

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором.

У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої та апеляційної інстанцій на зазначені вимоги закону уваги не звернули; не встановили обсяг спільно нажитого майна та не з’ясували джерело і час його придбання тощо. Крім того, необхідно також з’ясувати норму права, яка регулює спірні правовідносини сторін, оскільки до набрання чинності Сімейним кодексом України (2947-14) з 1 січня 2004 року, правила статей 22, 28, 29 КпШС України не застосовувались до спорів про поділ майна осіб, які жили однією сім’єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мали вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про власність".

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2007 року скасувати та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 квітня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.