Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Банк Столиця" про визнання незаконними та скасування наказів, зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Банк Столиця" ( далі - ВАТ "Банк Столиця") про поновлення на роботі, визнання незаконним і скасування наказу ВАТ "Банк Столиця" від 25 лютого 2009 року № 23-п, стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 5 лютого 2009 року вона звернулася до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням із посади начальника управління активно-пасивних операцій ВАТ "Банк Столиця" 19 лютого 2009 року. Проте з порушенням трудового законодавства наказом ВАТ "Банк Столиця" від 25 лютого 2009 року № 23-п її звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов’язків.

У квітні 2009 року ОСОБА_6 змінила позовні вимоги й просила суд визнати незаконним та скасувати накази ВАТ "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20 і від 25 лютого 2009 року № 23-п, зобов’язати відповідача змінити формулювання причини звільнення та стягнути на її користь із ВАТ "Банк Столиця" середній заробіток час вимушеного прогулу й завдану їй моральну шкоду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2009 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ ВАТ "Банк Столиця" від 25 лютого 2009 року № 23-п про звільнення ОСОБА_6 з посади начальника управління кредитування ВАТ "Банк Столиця" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Зобов'язано ВАТ "Банк Столиця" змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_6 з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України, указавши дату звільнення – 25 лютого 2009 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу ВАТ "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим

Статтею 215 ЦПК України передбачено, що у мотивувальній частині рішення суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання незаконним і скасування наказу ВАТ "Банк Столиця" від 25 лютого 2009 року № 23-п, зміну формулювання причини звільнення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 215 ЦПК України не навів будь-яких міркувань щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6; не вказав на підставі яких установлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу ВАТ "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди на думку суду не підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з технічним записом судового засідання 19 жовтня 2009 року судом першої інстанції після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення й визнано незаконним і скасовано наказ ВАТ "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20. Проте з тексту рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 239 - 244), убачається, що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу ВАТ "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20 відмовлено.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання незаконним і скасування наказу ВАТ "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання незаконним і скасування наказу відкритого акціонерного товариства "Банк Столиця" від 9 лютого 2009 року № 20, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.