808/3352/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшені суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а також податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) - 29.08.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги, -

У червні 2015 року ФОП ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просила визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0006021702 від 05.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 36 613,10 грн., в тому числі за основним платежем - 29 168,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,02 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0006031702 від 05.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 76 871,25 грн., в тому числі за основним платежем - 61 497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 374,25 грн.;

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2015 №Ф-0005501702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 16.1.2 п. 16.1 ст.16, пп. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, п. "а" п.176.1 ст.176, п. 177.2, п. 177.4 ст.177, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст.198, пп. "а" п. 201.1, 201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (z1333-11) , п.3 ст.9, пп. 6,7 п. 1 ст.13, пп.57 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пп.1 п. 4.6 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 (z1622-13) є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а винесені на його основі спірні рішення порушують права позивача, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4:

- від 05.06.2015 № 0006021702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових санкцій) на суму 36 630,10 грн., в тому числі: за основним платежем - 29168,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,02 грн.;

- від 05.06.2015 № 0006031702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових санкцій) на суму 76 871,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 61497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15374,25 грн.;

- рішення від 05.06.2015 № 0006041702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2 704,49 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 20.05.2015 № Ф-0005501702 у розмірі 54089,80 грн.,

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку з дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства та єдиного соціального внеску суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 24.12.2013 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом від 20.05.2015 р. № 422/08-28-17-02/НОМЕР_1.

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст.16, п. 138.2 ст.138, п. "а" п.176.1 ст.176, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб суб'єкта підприємницької діяльності за 2014 рік на загальну суму 29 168,08 грн.;

- пп.44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198, пп. "а" п.201.1, 201.10 ст.201 розділу V ПК України (2755-17) та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (z1333-11) , в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ у квітні - грудні 2014 року на загальну суму 61 497,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2014 року в сумі 7 910 грн., травень 2014 року в сумі 8 229 грн., червень 2014 року в сумі 7 184 грн., липень 2014 року в сумі 7 049 грн., серпень 2014 року в сумі 6 174 грн., вересень 2014 року в сумі 6 687 грн., жовтень 2014 року в сумі 7 248 грн., листопад 2014 р. в сумі 6675,00 грн., грудень 2014 року в сумі 4 341 грн.

- п.3 ст.9, пп. 6,7 п. 1 ст.13, пп.3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пп.1 п. 4.6 розділу IV, п.п.3.3 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 (z1622-13) , що призвело до несвоєчасного нарахування та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 54 089,80 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що на підставі плану земельної ділянки, площа об'єкту охорони ПП "Явір - 2005" згідно договору №3п/574-ф від 01.03.2014 складає 446 кв. м., при тому, що позивач в господарській діяльності використовує приміщення площею 59,6 кв. м., що складає 13,6% від загальної площі об'єкта охорони. У зв'язку з цим, податковий орган встановив завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) за 2014 рік в сумі 182 784,38 грн. (13,6% від документально підтверджених витрат на охорону за 2014 рік).

Щодо встановлених відповідачем актом перевірки порушень пп.44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст.198, пп. "а" п. 201.1, 201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (z1333-11) , що призвело до завищення суми податкового кредиту ПДВ у квітні - грудні 2014 року на загальну суму 61 497 грн., вони пов'язані з:

- невизнанням податковим органом права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням послуг охорони у ПП "Явір-2005" в розмірі 32 256,10 грн.;

- невизнанням податковим органом права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ФОП ОСОБА_5 в розмірі 29 241 грн. через порушення Продавцем порядку заповнення податкової накладної.

З акту перевірки вбачається, що за результати здійснення підприємницької діяльності в 2014 році позивач задекларувала загальну суму доходу 4 667 737,39 грн. та витрати, понесені у зв'язку з підприємницькою діяльністю в розмірі 4 615 337,68 грн. Відповідно, сума чистого оподатковуваного доходу задекларована у розмірі 52 399,71 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0006021702 від 05.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 36 613,10 грн., в тому числі за основним платежем - 29 168,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,02 грн. та № 0006031702 від 05.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 76 871,25 грн., в тому числі за основним платежем - 61 497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 374,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що первинними документами, наданими позивачем, підтверджується понесені нею витрати на здійснення підприємницької діяльності, а тому висновки ДПІ про завищення суми витрат та, відповідно, заниження суми чистого оподаткованого доходу є необгрунтованими. Щодо інших порушень відповідно до акту перевірки, то вони не знайшли свого підтвердження в результаті розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

В частині встановлених актом перевірки порушень пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.138.2 ст.138, п. "а" п.176.1 ст.176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, занижено податок з доходів фізичних осіб суб'єкта підприємницької діяльності за 2014 рік на загальну суму 29168,08 грн., на підставі чого винесено податкове повідомлення - рішення від 05.06.2015 № НОМЕР_2 колегія суддів зазначає наступне.

Із акту перевірки вбачається, що на підставі плану земельної ділянки, площа об'єкту охорони ПП "Явір - 2005" згідно договору № 3п/574-ф від 01.03.2014 складає 446 кв. м.

Відповідно до договору оренди від 01.02.2014 використовує в господарській діяльності обладнання, яке розташовано по вул. Щаслива 4-а в м. Запоріжжі, в приміщеннях 1 та 2 торгівельно-сервісного центру (літ. А3), загальна площа яких становить 51,6 кв. м., а також користується 8-ма місцями в камері зберігання літера "В" (загальною площею 8 кв. м., одне місце дорівнює 2,5 м висоти) на підставі договору від 01 березня 2014 року щодо надання місць в камері зберігання.

На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що позивач в господарській діяльності фактично використовує приміщення площею 59,6 кв. м., що складає 13,6% від загальної площі об'єкта охорони. У зв'язку з цим, податковий орган встановив завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) за 2014 рік в сумі 182 784,38 грн. (13,6% від документально підтверджених витрат на охорону за 2014 рік).

Разом з тим, колегія суддів вбачає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 3.1 Договору № 3п/574-ф про надання послуг з фізичної охорони від 01.03.2014 ціна договору визначається сторонами у розрахунку, наведеному у Додатку № 1 до Договору.

Додатком № 1 до Договору № 3п/574-ф від 01.03.2014 визначено перелік об'єктів та розрахунок вартості послуг.

Згідно з цим додатком вартість послуг визначається у розрахунку за годину охорони та не залежить від розміру площі об'єкту, що взято під фізичну охорону.

Відповідно до переліку об'єктів, наданих під охорону за договором № 3п/574-ф від 01.03.2014 між ПП "Явір-2005" та позивачем під фізичну охорону взято будівлю літ. А3 та приміщення в будівлі літ. В, що розташовані по вул. Щаслива 4-а в м. Запоріжжі.

У зв'язку з конструктивними особливостями будівлі літ. А3, а саме можливістю проникнення в приміщення 1 через приміщення 3 (План об'єкту літ. А3), здійснюється охорона об'єкта літ. А3 в цілому. Це пов'язано з правилами та нормами, які повинні виконуватися при здійсненні охорони, про що зазначено у листі ПП "Явір -2005". Теж саме стосується і приміщення літ. В. В приміщенні літ. В предметом особливої охорони є існуючі в споруді дві металеві двері. Саме через ці двері можливе несанкціоноване проникнення.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин - підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування в періоді, що перевірявся, здійснювалось відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 розділу III Податкового кодексу України (2755-17) , не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

В силу норми п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, як вірно зазначено судами, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому, господарська діяльність в рамках податкових відносин має бути направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Фактів відсутності первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (2755-17) Актом перевірки, не встановлено.

Більше того, договором про надання послуг охорони, укладеним між позивачем та ПП "Явір - 2005" № 3п/574-ф від 01.03.2014 площа охорони становить саме 446 кв. м.

Витрати на охорону, згідно з ч. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, відносяться до адміністративних витрат у складі витрат операційної діяльності, які нормами Податкового кодексу України (2755-17) визначені як такі, що є безпосередньо пов'язаними з отриманням доходів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у сумі 182 784,38 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 29168,08 грн.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що діяла в 2014 році (період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування та операцій, звільнених від оподаткування, встановлено статтями 196 та 197 Податкового кодексу України відповідно.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з актом перевірки, не встановлено жодного випадку здійснення позивачем операцій, перелічених у ст. 196 та ст. 197 Податкового кодексу України, а тому встановлення порушення п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідає нормам п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість, сплачена у ціні послуг ПП "Явір - 2005" підтверджена податковими накладними, складеними у відповідності до ст. 201 ПКУ, та розрахунковими документами, що підтверджується висновками Акту перевірки.

Щодо завищення податного кредиту на загальну суму 29 241 грн. по податковим накладним, виписними ФОП ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити як, зокрема, порядковий номер податкової накладної.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Акт перевірки містить висновок податківців про порушення ФОП ОСОБА_5 (іпн.НОМЕР_3) Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (z1333-11) , у зв'язку з чим податкові накладні за період з квітня по грудень 2014 року є недійсними.

Зазначені висновки, суд вважає необґрунтованими, оскільки наказ Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 (z1333-11) втратив чинність 01.03.2014 згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 N 4 (z0188-14) .

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 14.01.2014 N 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за N 185/24962 (z0185-14) (діяв в період з 01.03.2014 по 01.12.2014) податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 п. 1 цього Порядку, якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Як вбачається з наданих письмових доказів, ФОП ОСОБА_5 повідомила податковий орган за місцем своєї реєстрації про делегування незареєстрованим представництвам права на складання податкових накладних, що підтверджується листом від 30.11.2012 № 3.

Відповідно п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 14.01.2014 № 10 (z0185-14) , порядковий номер податкової накладної містить лише числові значення (не повинен містити літер чи інших символів) та складається з трьох частин:

у першій частині (до знаків дробу) проставляється порядковий номер; у другій частині (між знаками дробу) проставляється код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування;

у третій частині (після знаків дробу) проставляється числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Якщо платник податку перебуває на загальному режимі оподаткування, у другій частині порядкового номера податкової накладної (між знаками дробу) код діяльності не заповнюється.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку в третій частині порядкового номера податкової накладної зазначається числовий номер такої філії чи структурного підрозділу.

Порядок заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 14.01.2014 N 10 (z0185-14) та Податковий кодекс України (2755-17) не містить окремих прямих вказівок на інший порядок заповнення податкових накладних для фізичних осіб - підприємців, відмінний від порядку заповнення податкових накладних для юридичних осіб.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996 від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Під час здійснення перевірки відповідачем не встановлювалися факти включення до складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки всі податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_5, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то фактично податковий орган сам визнав їх правильність та обґрунтованість заповнення, а тому вірними є висновки судів про безпідставність висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 29 241 грн. не відповідає чинному законодавству та зроблений з застосуванням нормативних актів, що втратили чинність.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 2704,49 грн. яке прийнято відповідачем у зв'язку з встановленням порушення п.3 ст.9, пп. 6,7 п. 1 ст.13, пп.3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пп.1 п. 4.6 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 (z1622-13) , що призвело, на думку податкової, до несвоєчасного нарахування та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 54089,80 грн., суд зазначає наступне.

Встановлене порушення пов'язано з встановленням відповідачем завищення витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у сумі 182 784,38 грн. та, як наслідок, заниження суми доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб на суму 182 784,38 грн.

Згідно з п.2 ч. 1 ст.7 та ч.11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 % сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Встановлення актом перевірки заниження доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, не є податковим обов'язком в силу положень п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, оскільки податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошовий зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Разом з тим, п.54.5 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування суми грошового зобов'язання, якщо згідно з нормами цієї статті така сума розраховується контролюючим органом, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

До узгодження суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності позивача, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку та строки, передбачені Податковим кодексом України (2755-17) , як вірно зазначено судами, відсутні підстави вважати доведеним факт заниження позивачем доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і, як наслідок, немає підстав вважати доведеним факт, що єдиний внесок в розмірі 2 704,49 грн. є своєчасно не нарахованим.

Крім того, відповідачем, на підставі акту № 422/08-28-17-02/НОМЕР_1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску № Ф-0005501702 у розмірі 54089,80 грн.

Як встановлено судами, вимога від 20.05.2015 № Ф-0005501702 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску оскаржувалась позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.06.2015 № 4550/7/0801-100-413 про результати розгляду первинної скарги у розмірі 54089,8 грн. залишена без змін. Рішення про результати розгляду первинної скарги отримано позивачем 30.06.2015.

Винесена відповідачем вимога, пов'язана з встановленням порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. 138.2 ст.138, п. "а" п.176.1 ст.176, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке полягає у завищені витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу на суму 182 784,38 грн.

У зв'язку з тим, що в процесі судового розгляду встановлено необґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушень позивачем пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. 138.2 ст.138, п. "а" п.176.1 ст.176, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, вимога від 20.05.2015 № Ф-0005501702 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску також є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.