Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року,

У вересні 2016 року ФОП ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі також - відповідач, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області) про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішенням ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 30 серпня 2016 року № 0043461303 до неї застосовано штрафні санкцій в розмірі 2044,82 гривень та нараховано пеню в розмірі 529,81 гривень за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Вказане рішення на думку ОСОБА_1 є протиправним, оскільки суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з жовтня по грудень 2015 та за січень 2016 були зараховані нею на єдиний казначейський рахунок - 3719, що відкритий в органах Казначейства для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску, а тому помилкове визначення працівником банку у квитанціях для зарахування коштів єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування - р/р 37197204012301, замість рахунку який передбачений для сплати внесків фізичних осіб-підприємців, які мають найманих працівників та нараховують заробітну плату - р/р 37190201012301 не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом (2755-17) строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач просила скасувала рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 30 серпня 2016 року № 0043461303 про застосування штрафних санкцій в сумі 2044,82 гривень та нарахування пені в розмірі 529,81 гривень.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 6 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року, позов задовольнив.

Скасував рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 30 серпня 2016 року № 0043461303 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 2044 (дві тисячі сорок чотири) гривень 82 копійок та нарахування пені в розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 81 копійок.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки сплата ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску була здійснена у межах граничного терміну сплати вказаного обов'язкового платежу, передбаченого нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) та на спеціально відкритий для цього в Казначействі рахунок, посилання податкового органу, що сплата єдиного внеску здійснена не на правильний рахунок, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Крім того, помилкове визначення працівником банку у квитанціях для зарахування коштів єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, замість рахунку який передбачений для сплати внесків фізичних осіб-підприємців, які мають найманих працівників та нараховують заробітну плату не є правовою підставою для висновку про несплату (несвоєчасну) сплату необхідної суми єдиного соціального внеску та, як наслідок, прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464-VI зокрема є:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до статті 9 вказаного вище Закону для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Приписами п.2 частини одинадцятої статті 25 вказаного Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно зі статтею 25 Закону № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 05 квітня 1995 року за ідентифікаційним номером - НОМЕР_2, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах та є платником єдиного податку.

02 липня 2016 року ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14925-23, відповідно якої за ФОП ОСОБА_1 станом на 30 червня 2016 року обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1856,01 гривень.

Зазначена вимога була оскаржена позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м. Черкасах, яка своїм рішенням від 19 серпня 2016 року № 16635/23-00-10-0210 вимогу від 02 липня 2016 року залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

В подальшому, 30 серпня 2016 року ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на підставі частини десятої та п.2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було прийнято рішення № 0043461303 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 2044 гривень 82 копійки та нарахування пені в розмірі 529 гривень 81 копійка за період з 21 жовтня 2015 року по 21 липня 2016 року.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , ФОП ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до Наказу Міністерства Доходів і Зборів України, Міністерства Фінансів України від 19 вересня 2013 № 493/815 (z1667-13) "Про затвердження Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яке було чинне на час здійснення платежів у період з жовтня по грудень 2015 року та у січні 2016 року, зазначено, що положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом, на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства.

Розділом ІІ вказаного Положення передбачалось, що Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Згідно з п.3.1. Положення, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 здійснила перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень - грудень 2015 року та січень 2016 року на рахунок, який передбачений для сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (р/р 37197204012301), а не на (р/р 37190201012301) передбачений для сплати внесків фізичних осіб-підприємців, які мають найманих працівників та нараховують заробітну плату, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, з копій квитанцій про сплату позивачем єдиного внеску за спірні періоди вбачається, що така сплата була здійснена на рахунок 3719 відкритий в органах Казначейства для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску, із зазначенням банку отримувача: ГУ ДКСУ у Черкаській області, отримувач: ДПІ у м. Черкасах.

У відповідності до частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами частини п'ятої статті 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм БК України дає підстави зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (z0594-02) (далі - Положення № 122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення № 122 (z0594-02) слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, яка відображена в постанові від 16 червня 2015 року по справі № 21-377а15.

У вказаному рішенні колегія суду дійшла висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 статті 57 Податкового кодексу (далі - ПК України (2755-17) ), має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 статті 126 ПК України.

Додатково зазначено, що оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК (2755-17) строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.