Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарі" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарі" до Дніпропетровської міської ради, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, третя особа: Управління Держземагентства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області, про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту, припинення права користування,

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Гарі" звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради, ГУ МВС України в Дніпропетровській області, за участю третьою особою: Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області; про визнання нечинним рішення, визнання недійсним державного акту на землю та припинення права користування земельною ділянкою.

Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.07.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради "Про надання земельної ділянки по вул. Артема, 5 у постійне користування Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, код ЗКПО 08 592141, по фактичному розміщенню будівлі будинку культури УМВС України, типографії та підсобних приміщень" від 21.09.1999 року № 122, недійсним.

Визнано державний акт на право постійного користування землею від 09.02.1999 року, серія ДПД 66, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00904, земельна ділянка загальною площею 0,3045 га, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 5, недійсним, починаючи з 23.11.2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Гарі" - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 122 від 21.09.1999 року "Про надання земельної ділянки по вул. Артема, 5 у постійне користування Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, по фактичному розміщенню будівлі будинку культури УМВС України, типографії та підсобних приміщень" за рахунок земель оборони вказана земельна ділянка була передана у постійне користування Відповідача-2.

На підставі зазначеного рішення № 122, 09.02.1999 року, Відповідачу-2 було видано державний акт серії ДПД 66, на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,3045 га по вул. Артема,5 м. Дніпропетровськ, який зареєстровано 23.11.2009 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000904.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.09.2008 року було прийнято до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області з державної власності: будівлю будинку культури, та будівлі друкарні, розташовані за адресою: вул. Артема, 5, м. Дніпропетровськ, що перебувають на балансі УМВС України в Дніпропетровській області, із закріпленням на праві господарського відання за комунальним торгівельно-виробничим підприємством "Спорттовари".

Згідно з даними технічного паспорту та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 28.03.2013 року, ТОВ підприємство "Гарі", на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009 року та постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2009 року, є власником будівлі та споруд розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 5.

18 квітня 2014 року, ТОВ підприємство "Гарі" звернулось з клопотанням до Дніпропетровського міського голови щодо укладання договору оренди, у відповідності до якого товариство просило надати йому згоду на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,3045 га, на якій розташоване нерухоме майно ТОВ підприємство "Гарі".

25 квітня 2014 року Дніпропетровською міською радою на вказане клопотання Позивачу була направлена відповідь, котрою було відмовлено в його задоволенні з огляду на відсутність у виконавчих органів міської ради правових підстави для підготовки документів щодо відведення земельної ділянки по вул. Артема, 5.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Земельним кодексом України (2768-14) , в редакції 18.12.1990 року; Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) в редакції 21.05.1997 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що було порушено норми процесуального права, а саме ч.2 ст. 18 КАС України, згідно якої окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, котрим, в даному конкретному випадку, є Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області - Відповідач-2 по справі.

Також судом першої інстанції було порушено вимоги пункту 3 частини 1 статті 21 КАС України, якою визначено, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Таким чином при винесенні рішення по даній адміністративній справі, останнім було порушено предметну підсудність.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що не може бути задоволено позовні вимоги особи, права, свободи або інтереси якої не порушено у спірних правовідносинах.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 року № 21-1115во10 суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним спірне рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.09.1999 року № 122 суд першої інстанції не зазначив які норми законодавства було порушено при його прийнятті. Не вбачає таких порушень і колегія суддів.

При прийнятті 21.09.1999 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради спірного рішення № 122 не могли були порушені інтереси ТОВ підприємство "ГАРІ" щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, розташованою в м. Дніпропетровську по вул. Артема,5, з огляду на те, що останнє тільки 23.11.2009 року набуло право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 5.

Колегія суддів погоджується також і з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивач, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009 року та постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2009 року, відповідно до вимог п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, не набув право власності на земельну ділянку на якій розташовані будівля та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 5, оскільки зазначеними рішеннями судів не визнавалось за останнім право власності на земельну ділянку на якій розташовані будівля та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 5.

До набувача, в даному випадку - позивача, якому належать будівлі та споруди, переходить право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею, спорудою та на частину земельної ділянки, що необхідна для їх обслуговування, оскільки норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не передбачають автоматичного набуття права власності чи користування земельною ділянкою поза встановленою процедурою, визначеною статтями 125, 126, 193, 202 Земельного кодексу України.

Крім того, оскаржене у цій справі рішення винесене відповідно до повноважень містької ради, передбачених статтею 12 чинного на той час Земельного кодексу (2768-14) .

Враховуючи вказані обставини, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарі" відхилити, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.