Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.08.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування рішення,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Бобринецької міської ради Кіровоградської області, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив:

- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень Бобринецької міської ради Кіровоградської області щодо прийняття рішення від 30.08.2013 № 1429;

- скасувати рішення відповідача "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості, для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, (присадибна ділянка) та веденні індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4" від 30.08.2013 № 1429 в частині надання дозволу на розробку технічної документації ОСОБА_4

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 19.12.2016 року № 1402 у зв'язку зі звільненням судді Васильченко Н.В. справу автоматизовано перерозподілено судді Мороз Л.Л.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено, ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 0,4236 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на наступні документи:

- рішення 34 сесії Бобринецької міськради шостого скликання від 05.03.2013 № 1157, яким гр. ОСОБА_6 за її заявою надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно земельної ділянки загальною площею 0,4236 га (під будівництво та обслуговування виробничих приміщень, виробничих дворів та будівель, та ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться в запасі Бобринецької міськради за адресою АДРЕСА_1;

- рішення 35 сесії Бобринецької міськради шостого скликання від 25.03.2013 № 1200, яким затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність та передано її безоплатно у власність ОСОБА_6;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.04.2013, який свідчить про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0,4236 га з кадастровим номером: НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_6;

- нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 27.10.2014, за яким ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,4236 гектар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: НОМЕР_1;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.10.2014, який свідчить про реєстрацію права приватної власності на вищевказану земельну ділянку на підставі даного договору купівлі-продажу від 27.10.2014 за ОСОБА_3

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2015 у справі № 390/320/15-ц, яке набрало законної сили 24.06.2015, визнано протиправним і скасовано вищезазначені рішення міськради від 05.03.2013 № 1157 та від 25.03.2013 № 1200 про надання дозволу на складання проекту землеустрою на Земельну ділянку по АДРЕСА_1, про затвердження такого проекту і передачу даної земельної ділянки у власність ОСОБА_6

В частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.10.2014 вищевказане судове рішення скасовано рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24.06.2015.

Третя особа - ОСОБА_4 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 з огляду на наступні документи:

- довідку за реєстровим № 632/25від 07.02.24, за змістом якої вбачається, що 07.02.24 Єлисаветградська окружна житлова комісія, заслухавши заяву гр.ОСОБА_7 про поверненні йому в порядку денаціоналізації на праві приватної власності належного йому як попередньому власнику домоволодіння АДРЕСА_2, що полягає у дворі та будівлях, що знаходяться на земельній ділянці мірою в довжину 32 саж. і ширину 8 саж, а всього 256 кв. саж. в межах між домоволодіннями ОСОБА_10 та ОСОБА_11, постановила визнати домоволодіння підлягаючим поверненню гр.ОСОБА_7 в порядку денаціоналізації.

Згідно запису начальника Кіровоградського бюро технічної інвентаризації від 01.06.55, зробленого на звороті даної довідки, домоволодіння АДРЕСА_3 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_7 на підставі довідки про зняття з денаціоналізації від 07.02.24 № 632/25 та записано в реєстрову книгу за № 674/5.

- садибний план (схема) АДРЕСА_4, підписаний начальником Кіровоградського БТІ 02.06.55, згідно якого користувачем яких значиться ОСОБА_7 Будівлі вказаного домоволодіння по вул.Дзержинського, (30) 48, розташовані на земельній ділянці розмірами 16.30 х 85.75 х 17.0 х85.0, яке, зокрема межує з домоволодіннями під № 32 та № 28, на звороті якого також зазначено, що земельна ділянка АДРЕСА_5 загальною площею 1421,6 кв. м на підставі рішення Бобринецького виконкому міської ради депутатів трудящих від 08.02.55 № 4 зареєстровано за ОСОБА_7;

Також відповідно до інвентарної справи № 312 на домобудівлю АДРЕСА_3, початої 22.09.78, до якої входить викопіювання з плану будівельного кварталу на земельну ділянку НОМЕР_2 з будівлями по вул.Дзержинського, складене 06.01.65, землекористувачем садибної ділянки загальної площі, яка складала 1421,41 кв. м значиться ОСОБА_7, яка, зокрема межує з домоволодіннями під НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

- свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 06.10.78, за яким спадкоємцем вказаного в заповіті майна ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_8, (проживаюча у АДРЕСА_3), яке складається з двох третіх частин з надвірними спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_3;

Згідно довідки Кіровоградського МБТІ від 21.09.78, виданої ОСОБА_8 для пред'явлення в нотаріальну контору м.Бобринець, будівлі на ділянці АДРЕСА_3 зареєстровані інвентаризаційним бюро в реєстровій книзі домоволодінь під реєстровим № 674/5 на праві приватної власності.

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.10.98, за яким спадкоємцем майна ОСОБА_8, померлої 24.03.98, є ОСОБА_4, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3.

В свою чергу, ОСОБА_4 за посвідченим нотаріально договором дарування від 03.11.1998 подарувала ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку з надвірною частиною житлового будинку з належною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_3.

30 серпня 2013 на сороковій сесії Бобринецької міськради шостого скликання прийнято рішення № 1429 "Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4".

Вказаним рішенням відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, керуючись Законом України "По місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та ст.ст. 118- 121 ЗК України,

- надано згоду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (в рівних частках 1/2) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1421 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ 02.01), площею 0,1000 га (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають в запасі Бобринецької міськради, та для ведення індивідуального садівництва (КВЦПЗ 01.05) площею 0,0421 га (садів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі Бобринецької міськради;

- технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затвердити по результатах робіт виконавця на черговій сесії Бобринецької міськради;

- зобов'язано гр.ОСОБА_5 та ОСОБА_4 протягом одного року з дня прийняття даного рішення замовити виготовлення вказаної документації у відповідній проектній організації. У разі невиконання даного пункту у вказаний термін, дане рішення втрачає чинність.

ОСОБА_9, вважаючи рішення міськради від 30.08.2013 № 1429 в частині надання дозволу на розробку технічної документації ОСОБА_4 незаконним звернувся до суду з позовом.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ч.1 ст. 6 КАС України).

З наведених вище норм законодавства випливає, що особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин, створюючи певні негативні праві (юридичні) наслідки для такої особи.

Таким чином у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , для захисту прав позивача необхідно встановити факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Позивач вважає незаконним рішення Міськради від 30.08.2013 № 1429 в оскаржуваній частині, а також дії з його прийняття через те, що земельна ділянка, стосовно якої надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації із землеустрою, накладається на зареєстровану в установленому порядку 26.04.2013 земельну ділянку ОСОБА_6 (яка 27.10.2014 придбана у власність позивачем).

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до положень ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

За приписами ч.ч.2-7, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, для того, щоб земельна ділянка стала об'єктом цивільних прав (тобто майном, яким можна розпоряджатись) необхідно сформувати земельну ділянку та здійснити державну реєстрацію права власності на неї.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (в редакції на момент спірних відносин) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

На момент отримання у спадок майна ОСОБА_4 була відсутня реєстрація прав власності на нерухоме майно. Реєстрація таких прав почала здійснюватись в Україні лише з прийняттям Міністерством юстиції України Наказу від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) , зареєстрованим Міністерством юстиції України 18.02.2002 за № 157/6465, яким було затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, і який втратив чинність з 01.01.2013).

У п.п.1, 7 даного Наказу було встановлено, що

- до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ);

- до створення електронної версії Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється на паперових носіях.

Так, згідно ч.ч.2-6 ст. 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Отже, дії з внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, які, в свою чергу, складають державну реєстрацію земельної ділянки, здійснюються у сукупності на підставі документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений у статті 118 ЗК України, а порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений у статті 123 ЗК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

За змістом ч.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно ч.9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

За правилами ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3613-VI (3613-17) у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Як встановлено, дозвіл на розробку технічної документації ОСОБА_4 оскаржуваним рішенням міської ради надано зокрема за її заявою від 15.08.2013, копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.1998, садибного плану (схеми) № 30 (48), квартал № 45, де зазначено місце (адреса) розташування земельної ділянки, зображено її конфігурація, розміри її меж, на звороті якого також зазначено, що земельна ділянка загальною площею 1421,6 кв.м. на підставі рішення Бобринецького виконкому міської ради депутатів трудящих від 08.02.1955 № 4 зареєстровано за ОСОБА_7, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та паспорта ОСОБА_4.

Отже в даному випадку надання земельної ділянки ОСОБА_4 не пов'язане із зміною її цільового призначення чи формування нової земельної ділянки, внаслідок чого рішенням Бобринецької міськради від 30.08.2013 № 1429 правомірно надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення саме технічної документації із землеустрою, а не дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як помилково вважає позивач.

Крім того, і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно із п.2 ч.2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" є видами документації із землеустрою, погодження і затвердження якої проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом (2768-14) , цим Законом та іншими законами України.

І у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення від 30.08.2013 № 1429 не виникають правовідносини, що пов'язані з реалізацією права землекористування, оскільки вказаним рішенням лише надано дозвіл третім особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з відповідними правовими наслідками не приймалось.

Таким чином оскаржуване рішення відповідача від 30.08.2013 № 1429 за своєю суттю не є рішенням уповноваженого органу про надання права власності ОСОБА_4 земельну ділянку, а лише надає можливість розробки технічної документації на цю земельну ділянку, і ніяким чином не впливає на права та інтереси позивача, пов'язані з землекористуванням.

З приводу посилання позивача на накладення суміжних земельних ділянок, то з'ясувати це питання можливо лише після розроблення з дозволу міськради технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_4 з проведенням відповідних геодезичних робіт та з'ясуванні точних координат меж та точок поворотів земельної ділянки.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_3 позовних вимог з огляду на відсутність факту порушення прав позивача оскаржуваним рішенням міскради, наявність вірогідності їх порушення у майбутньому не є підставою для оскарження рішення відповідача від 30.08.2013 № 1429.

Оскільки оскаржене рішення відповідача жодним чином не порушує прав позивача, позовні вимоги за встановлених обставин є безпідставними, не було правових підстав для виходу за межі повних вимог відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди, в порушення норм КАС України (2747-15) , поклади на нього, а не на відповідача обов'язок доказування.

З доводами позивача колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частинами 4, 5 статті 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Пункт 4 частини 1 статті 106 КАС України передбачає, що позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов'язком позивача є зазначення обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та їх доведення. При цьому, суб'єкт владних повноважень несе обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення. Суд, в свою чергу, зобов'язаний на засадах змагальності та диспозитивності з'ясування всі обставини у справі, у тому числі шляхом витребування необхідних доказів.

При цьому, покладенням обов'язку доказування лише на позивача було б винесення рішення про відмову у позові без з'ясування усіх обставин у справі та з посиланням на не доведення позивачем протиправності рішень відповідача.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд діяв у відповідності до закону, оскільки забезпечив можливість сторонам надавати докази, витребував необхідні докази з власної ініціативи, а також задовольнив клопотання позивача щодо витребування доказів, внаслідок чого з'ясував усі необхідні для вирішення спору обставини.

Суди повно встановили усі фактичні обставини, надали їм належну оцінку та перевірили доводи сторін. При цьому, суди мотивували свої рішення тим, що оскаржені дії та рішення є правомірними, але не тим, що позивач не надав достатніх доказів незаконності дій та рішень відповідача. Вказане означає, що суд не покладав обов'язку доказування на позивача.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.08.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.