Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування положення пункту 1 рішення від 17.03.2016 року № 237/237,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування положення пункту 1 рішення від 17.03.2016 року № 237/237 (ra0237023-16) .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Київської міської ради від 17.03.2016 року № 237/237 (ra0237023-16) .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено, позивач відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований як фізична - особа підприємцем зі здійсненням таких видів діяльності: " 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів".

18 вересня 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві видано Позивачу ліцензію серії НОМЕР_1 на право роздрібної торгівлі пивом; місце здійснення торгівельної діяльності: АДРЕСА_2 (кіоск).

Також, між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Позивачем укладено договір № 18/11/15 оренди малих архітектурних форм (МАФ) від 01.10.2015 предметом якого є надання в оренду споруди Малої Архітектурної Форми та обладнання, загальною площею (15) кв.м. (надалі "МАФ") відповідно до Плану-схеми МАФ, які заходяться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення пунктів торгівлі - продаж продуктів та товарів широкого вжитку.

Відповідачем 17.03.2016 року прийнято рішення № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві" відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про столицю України - місто-героїв Київ" (401-14) , "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 "Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" (z1330-11) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за 1330/20068 з метою вирішення питань впорядкування розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства на території м. Києва, пунктом 1 якого Київська міська рада вирішила заборонити продаж алкогольних напоїв у тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в місті Києві.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями статті - 153 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-BP (481/95-ВР) ).

Частиною третьою статті - 153 Закону № 481/95-BP передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Таким чином, місцева рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, а не на час проведення масових заходів, заборону продавати алкогольні напої, у тому числі на певних об'єктах.

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини першої статті 19, частини третьої статті 18 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (частина четверта статті 23, частина перша статті 31, частина перша статті 43 ГК України).

Оскаржений у цій справі пункт 1 рішення Київської міської ради від 17.03.2016 року № 237/237 (ra0237023-16) прийнято за відсутності відповідних повноважень та порушують право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, оскільки встановлюють не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів та послуг.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов є обґрунтованим.

Проте, відповідач посилається на те, що оскаржуваний пункт рішення Київської міської ради не порушує приписи Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а лише визначає особливості торгівлі в м. Києві алкогольними напоями у відповідності до повноважень Київської міської ради наданих статтею 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Таким твердженням відповідача судами попередніх інстанцій вже надана оцінка, з якою погоджується і колегія суддів.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено додаткові права Київської міської ради, пов'язані зі здійсненням містом Києвом столичних функцій, зокрема: встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Тобто, відповідач має право встановлювати правила торговельного обслуговування.

Оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень вирішено питання щодо заборони продажу алкогольних напоїв у певних місцях у м. Києві.

Натомість, Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) та Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" (854-96-п) вирішення вказаних питань не віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України, додаткові права міської ради, що визначені пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", належить реалізовувати лише в межах повноважень та на підставі законів і Конституції (254к/96-ВР) . Тому, вказана норма не дозволяє міській раді реалізовувати додаткові права, порушуючи при цьому закони та Конституцію України (254к/96-ВР) .

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач не надав доказів дійсного (фактичного) порушення або реальної можливості порушення його прав.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на положення частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач є суб'єктом правовідносин, у яких мав застосовуватись пункт 1 рішення Київської міської ради від 17.03.2016 року № 237/237 (ra0237023-16) , оскільки він має ліцензію на право роздрібної торгівлі пивом, яке є алкогольним напоєм відповідно до статті 1 Закону № 481/95-BP.

Доводи відповідача, що оскаржений пункт рішення не порушує прав позивача, оскільки він не позбавлений права торгувати у іншому місці, є необґрунтованими з огляду на те, що саме така заборона і є порушенням права позивача без обмежень здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Київської міської ради відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.