Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Березівської районної державної адміністрації Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року у справі за позовом Березівської районної державної адміністрації Одеської області до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Березівська районна державна адміністрація Одеської області (надалі - позивач, Березівська РДА) звернулась до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру в Одеські області (надалі по тексту - відповідач, Держгеокадастр), в якому заявила наступні позовні вимоги:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у поверненні ним Березівській РДА Одеської області наступних договорів оренди землі: від 13.10.2011 року № 128 (орендар: фізична особа ОСОБА_14), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 13.10.2011 року за № 512120004000128; від 26.01.2012 року № 16/1 (орендар: фізична особа ОСОБА_4.), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 26.01.2012 року за № 512120004000153; від 26.01.2012 року № 16/2 (орендар: фізична особа ОСОБА_5), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 26.01.2012 року за № 512120004000152; від 16.06.2011 року № 120 (орендар: фізична особа ОСОБА_6.), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 16.06.2011 року за № 512120004000120; від 22.02.2012 року № 79/44 (орендар: фізична особа ОСОБА_7), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 22.02.2012 року за № 512120004000174 та угоди № 172 від 20.12.2012 року зареєстрованої у відділі Держземагентства у Березівському районі 19.12.2012 року за № 512120004000829; від 11.07.2012 року № 104 (орендар: фізична особа ОСОБА_8.), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 09.07.2012 року за № 512120004000379; від 23.02.2005 року (орендар: фізична особа ОСОБА_9), зареєстрованого у Одеській регіональній філії № 13 ДП "Центр державного земельного кадастру" 23.02.2005 року за № 04.05.517.00002; від 14.06.2004 року (орендар: фізична особа ОСОБА_10, зареєстрованого у Одеській регіональній філії № 13 ДП "Центр державного земельного кадастру" 15.06.2004 року за № 505; від 11.03.2010 року № 10 (орендар: ФГ "Алекс"), зареєстрованого у Одеській регіональній філії № 13 ДП "Центр державного земельного кадастру" 12.03.2010 року за № 041051700159; від 10.03.2009 року № 139 (орендар: АФГ "Сім`я"), зареєстрованого у Одеській регіональній філії №13 ДП "Центр державного земельного кадастру" 10.03.2009 року за № 040951700001; від 05.12.2011 року № 81 (орендар: фізична особа ОСОБА_11.), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 05.12.2011 року за № 512120004000136; від 02.04.2012 року № 58 (орендар: TOB "Юг Агро Сервіс"), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 22.03.2012 року за № 512120004000196; від 02.04.2012 року № 60 (орендар: TOB "Юг Агро Сервіс"), зареєстрованого у відділі Держкомзему у Березівському районі 28.03.2012 року за № 512120004000197; від 33.11.2007 року № 104/1 (орендар: фізична особа ОСОБА_13.), зареєстрованого у Одеській регіональній філії № 13 ДП "Центр державного земельного кадастру" 10.11.2007 року за № 040751700010;

- зобов'язати відповідача вчинити дії по прийняттю вищезазначених договорів оренди землі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підставі розпорядження курівника апарату Вищого адміністративного суду України від 21.11.2016 року № 1253 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_15 здійснено автоматичний перерозподіл цієї справи на суддю Мороз Л.Л. (суддя-доповідач).

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 18.12.2013 року № 1332/А-2013 було зобов'язано голів всіх районних держадміністрацій Одеської області передати за актами приймання - передачі до головного управління Держземагентства в Одеській області оригінали діючих договорів оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності, укладених районними державними адміністраціями до 01.01.2013 року. На виконання даного розпорядження, Березівською РДА Одеської області 20.03.2014 року головному управлінню Держземагентства в Одеській області за актом приймання - передачі було передано 39 договорів оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності. 02.04.2014 року Березівською РДА головному управлінню Держземагентства в Одеській області за актом приймання - передачі додатково було передано 4 договори оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності. Усі договори оренди земель, які відображені в актах приймання - передачі, головним управлінням Держземагентства в Одеській області було прийнято. Всього до головного управління Держземагентства в Одеській області було передано 43 оригінали договорів оренди земель. 26.02.2015 року відповідач повернув позивачу 14 договорів оренди земель, а 02.03.2015 року ще 3 договори оренди земель, з тих підстав, що за земельні ділянки, що використовуються по 16-ти повернутих договорах відносяться до земель колективної власності колишніх КСП, а 1 договір відноситься до земель водного фонду, що позбавляє відповідача їх права вносити до них зміни або іншим чином їх використовувати. Позивач погодився з поверненням лише 2-х договорів оренди земель, а повернення 15-ти інших договорів позивач вважає неправомірним з тих підстав, що земельні ділянки за цими договорами відноситься до державної форми власності, а тому саме відповідач має право розпоряджатися такими землями, тобто бути належним орендодавцем.

Нормативне обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що у законодавстві відбулись зміни.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VІ (5245-17) були внесені зміни до ст. 122 Земельного кодексу України в частині повноважень, органів виконавчої влади щодо розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 5245-VІ (5245-17) , яка набула чинності з 01.01.2013 року) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VІ (5245-17) були внесені зміни також і до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", яку було викладено у новій редакції: орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до вимого ст. 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держземагентства в Одеській області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 06.07.2012 року № 310, із змінами, внесеними наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 01.03.2013 року № 85, Головне управління Держземагентства в Одеській області здійснює з 01.03.2013 передачу відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області.

Колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, позивач нормативно не обґрунтував, що у нього є обов'язок передати вже укладені ним договори оренди відповідачу, а відповідача - обов'язок їх прийняти.

При цьому, самі зміни, які були внесені у законодавство та на які посилається позивач не передбачають таких обов'язків, не встановлюють відповідного порядку передачі.

Дії з фізичної передачі договорів за актом приймання-передачі не є компетенційною діяльністю суб'єкта владних повноважень, а лише технічною дією.

Слід звернути увагу і на те, що факт зберігання районною державною адміністрацією укладених нею договорів оренди (на час наявності відповідних повноважень, тобто до 01.01.2013 року) жодним чином не порушує ні ст. 122 Земельного кодексу України ні ст. 4 Закону України "Про оренду землі", оскільки факт фізичного зберігання вже укладених договорів оренди не є реалізацією владної функції з передачі землі в оренду, така передача відбулась ще до 01.01.2013 року.

Колегія суддів також зазначає, що факт фізичного зберігання укладених до 01.01.2013 року договорів оренди районною державною адміністрацією не має юридичних наслідків, у тому числі і для сторін цих договорів, не порушує їх прав.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Березівської районної державної адміністрації Одеської області відхилити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.