Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

Стародуба О.П.

Черпака Ю.К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області, Управління державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати бездіяльність державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області щодо не направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 40313990 незаконною та протиправною;

визнати дії державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області щодо винесення постанови про арешт та оголошення заборони на відчуження належного йому автомобілю ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1, незаконними та протиправними;

визнати постанову державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області від 29 серпня 2014 року про арешт, оголошення заборони на відчуження автомобіля ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1, незаконною та протиправною;

стягнути матеріальну та моральну шкоду.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, в супереч ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", не надіслав позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим завдав йому збитків та моральної шкоди.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 17 червня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судами порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема, не підтверджено належними та допустимими доказами факт надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 11 вересня 2013 року ОСОБА_4 скоїв адміністративне правопорушення, внаслідок чого відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення АВ2 № 501779 від 11 вересня 2013 року та винесена постанова № 264790 від 26 вересня 2013 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Внаслідок несплати позивачем штрафу у строк 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, постанова про стягнення штрафу направлена ВДАІ Зміївського РВ ГУМВСУ для примусового виконання до ВДВС Зміївського районного управління юстиції Харківської області, тобто за місцем проживання порушника. Стягненню підлягав подвійний розмір штрафу, а саме в сумі 850 грн.

18 жовтня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області Нагорною О.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови № 264790 від 26 вересня 2013 року про стягнення на користь держави суми в 850 грн., а боржнику наданий термін для добровільного виконання до 25 жовтня 2013 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена позивачу простою кореспонденцією, у зв'язку з відсутністю поштових марок для відправлення поштової кореспонденції, що потягнуло за собою невиконання в повній мірі вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо доведення до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження, про що свідчить лист начальника ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області від 05 листопада 2013 року № 04-37/2152 та подання начальника ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області від 05 листопада 2013 року № 04-37/131/4520.

Постановою державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області Нагорної О.О. від 29 серпня 2014 року накладений арешт на майно боржника - автомобіль ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1, та оголошена заборона на його відчуження.

Постановою державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області Нагорної О.О. від 29 серпня 2014 року вказаний автомобіль оголошений в розшук, а виконавче провадження з примусового виконання постанови зупинено.

29 грудня 2014 року на адресу начальника ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області надійшла заява від ОСОБА_4 про долучення до справи квитанції про сплату штрафу в розмірі 425 грн та припинення виконавчого провадження шляхом зняття арешту з автомобіля.

Отже, позивач фактично сплатив штраф 22 листопада 2013 року і оригінал квитанції передав інспектору ВДАІ по обслуговуванню Зміївського району ОСОБА_5

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов необґрунтований, оскільки державний виконавець ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області, хоча і не направив позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, що передбачений у ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", однак вжив інших необхідних дій для повідомлення позивача.

Окрім того, суд першої інстанції вказав, що позивач пропустив 10 денний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався про порушення його прав, будь-які підстави для визнання поважними причин пропуску строку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 82 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Враховуючи, що ОСОБА_4 про порушення його прав дізнався 29 грудня 2014 року, а до суду з позовом звернувся 02 квітня 2015 року з вимогами про оскарження постанови про арешт майна, оголошення заборони на відчуження автомобіля незаконною та протиправною, дій і бездіяльності протиправними, суди дійшли обґрунтованого висновку, що строк звернення до суду пропущено.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд повинен самостійно застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Судами встановлено, що про існування постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 дізнався 29 грудня 2014 року після затримання належного йому автомобіля та роз'яснення державним виконавцем причин затримання.

Будь-яких підстав для визнання поважними причин пропуску десятиденного строку з моменту, коли позивач дізнався про порушене право, до моменту звернення до суду, позивач не зазначав і такі докази поважності причин пропуску строку звернення до суду в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не правильно застосовано наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки вирішили відмовити в позові, тоді як наслідками пропущення строку звернення до суду є вчинення судом процесуальної дії про залишення позову без розгляду, чим порушили норми процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 не зазначає обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду, тому її доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло би призвести до неправильного вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157цього Кодексу.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Залишити позовну заяву ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області, Управління державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, та оскарженню не підлягає.