Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області

на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Ужгородське ОУПФ) про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Ужгородського ОУПФ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Закарпатської області від 20 травня 2016 року № 98 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Ужгородського ОУПФ при прийнятті рішення щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років відповідності до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", у редакції, що діяла станом на момент призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку на підставі довідки Прокуратури Закарпатської області від 20 травня 2016 року № 98, починаючи з 01 червня 2016 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", у редакції, що діяла станом на момент призначення пенсії, у розмірі 90% від місячного заробітку на підставі довідки Прокуратури Закарпатської області від 20 травня 2016 року № 98, без обмеження його максимального розміру, починаючи з 01 червня 2016 року, із врахуванням проведених виплат.

У касаційній скарзі Ужгородського ОУПФ порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано те, що норми статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а тому підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної норми права не було.

В запереченнях на скаргу ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалені законні судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 05 вересня 2000 року призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, яку він отримував за посадою на день звільнення. На час виникнення спірних правовідносин позивач перебуває на обліку в Ужгородському ОУПФ та отримує пенсію у розмірі 90 % заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) затверджено, зокрема, нові схеми посадових окладів працівників прокуратури. Так, з 01 грудня 2015 року відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

30 травня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського ОУПФ із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) року та довідки Прокуратури Закарпатської області від 20 травня 2016 року № 98.

Листом від 06 червня 2016 року за № № 2866/04 відповідач направив позивачу рішення (вкладка № 25 до протоколу № 9 від 03 червня 2016 року), яким відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) і призначені раніше пенсії не перераховуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що існують всі правові підстави для перерахунку позивачу пенсії з 01 червня 2016 року відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Проте, з такими висновками погодитися неможливо. Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набув чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ).

Відповідно до розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VII (1697-18) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (20 квітня 2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно із частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що вказані зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

На час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено умов і підстав перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не свідчить про неправомірність дій відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом рішення "Великода проти України" від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Ужгородського ОУПФ щодо відмови у здійсненні ОСОБА_4 перерахунку призначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ на підставі довідки Прокуратури Закарпатської області від 20 травня 2016 року № 98 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.