Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 25.11.2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі за позовом Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Львівської міської ради, треті особи - ЛКП "Муніципальна дружина", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сихівська народна торгівля", про визнання протиправною та скасування ухвали,

У серпні 2015 року Департамент економічної політики Львівської міської ради звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Львівської міської ради, треті особи - ЛКП "Муніципальна дружина", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сихівська народна торгівля", про визнання протиправною та скасування ухвали, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 19.03.2015 року № 4505 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 29.01.2015 року № 4332".

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 25.11.2015 року у задоволенні позовних вимог Департаменту економічної політики Львівської міської ради було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року апеляційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради - задоволено частково. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 25.11.2015 року - змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову. В іншій частині постанову Галицького районного суду м. Львова від 25.11.2015 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі Департамент економічної політики Львівської міської ради, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 19.03.2015 року № 4505 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 29.01.2015 року № 4332" міською радою погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га. на пр. Червоної Калини - вул. Скрипника (за умови дотримання Санітарних правил утримання території населених місць та Ветеринарно-санітарних правил для ринків) для заміни місця розташування ринку з просп. Червоної Калини, 109 у зв'язку з будівництвом трамвайної колії до Сихівського житлового масиву для суспільних потреб.

Не погоджуючись з даним рішенням, Департамент економічної політики Львівської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Відповідно до Положення про Департамент економічної політики Львівської міської ради, Департамент економічної політики Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради, утвореним відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006 року № 94 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання" та згідно з чинним законодавством України.

Згаданим вище Положенням також передбачено, що Департамент є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим виконавчому комітету, міському голові, першому заступнику міського голови. Департамент є відповідальним за виконання частини повноважень виконавчих органів міської ради, покладених на нього у встановленому порядку.

Статтею 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Отже, Департамент економічної політики Львівської міської ради наділений правом на звернення до суду про визнання незаконними актів Львівської міської ради лише у визначених законом випадках, а тому при зверненні до суду повинен довести чи оскаржувана ухвала Львівської міської ради обмежує права територіальної громади м. Львова або повноваження самого Департаменту.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Як встановлено судом, ухвалою Львівської міської ради від 19.03.2015 року № 4505 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 29.01.2015 року № 4332" міською радою погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га. на пр. Червоної Калини - вул. Скрипника (за умови дотримання Санітарних правил утримання території населених місць та Ветеринарно-санітарних правил для ринків) для заміни місця розташування ринку з просп. Червоної Калини, 109 у зв'язку з будівництвом трамвайної колії до Сихівського житлового масиву для суспільних потреб.

Нормами Земельного кодексу України (2768-14) встановлені підстави, порядок, строки передачі земельноїділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Враховуючи, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради не обмежує прав територіальної громади м. Львова, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду), та не обмежує повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року та постанову Галицького районного суду м. Львова від 25.11.2015 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, у справі за позовом Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Львівської міської ради, треті особи - ЛКП "Муніципальна дружина", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сихівська народна торгівля", про визнання протиправною та скасування ухвали - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.