Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А. (доповідач)

Суддів

Калашнікової О.В.

Мороз Л.Л.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Відділення Фонду) до Закритого акціонерного товариства "Укрголовспецмонтажпроект" про стягнення заборгованості по страховим внескам за касаційною скаргою Відділення Фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року

У квітні 2015 року Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Київське міське ВФССТВП) у Окружному адміністративному суді міста Києва пред'явило позов до Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Укрголовспецмонтажпроект" про стягнення заборгованості по страховим внескам.

В обґрунтування позовних вимог послалося на те, що відповідно до звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за І квартал 2010 року відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 3533, 37 грн., яка у добровільному порядку не сплачена.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Київське міське ВФССТВП, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ЗАТ є страхувальником та платником страхових внесків у розумінні статті 2 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240-ІІІ (2240-14) ).

Відповідно до звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП за І квартал 2010 року заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості із сплати внесків у сумі 3533,37 грн. є заборгованістю по страховим внескам, яка пов'язана з невиплатою заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обов'язок зі сплати страхових внесків виник у підприємства в день отримання коштів на виплату заробітної плати, а тому в зв'язку з не доведенням позивачем факту сплати відповідачем заробітної плати (отриманням коштів для виплати заробітної плати), відсутні підстави для сплати суми заборгованості по страховим внескам.

Такий правовий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи і відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 2240-ІІІ розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначається, зокрема для роботодавців, - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

За приписами статті 23 цього Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на момент виникнення спірних правовідносин був деталізований Інструкцією, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 16 (v0016503-01) , згідно з пунктом 4.4 якої перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

В силу пункту 4.5 цієї ж Інструкції в разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Страхувальники, які здійснюють виплату заробітної плати своїм працівникам на поточні рахунки в установах банків, провадять відповідні платежі до Фонду в день перерахування коштів на їх особові рахунки (пункт 4.6 Інструкції).

Про те, що днем виникнення у страхувальника обов'язку по сплаті страхових внесків є день одержання коштів на оплату праці, свідчить і порядок нарахування пені, визначений у пункті 5.4 Інструкції, що розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки).

Оскільки спірна сума страхових внесків нарахована на невиплачену ЗАТ суму заробітної плати, підстави для її стягнення відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у адміністративній справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Закритого акціонерного товариства "Укрголовспецмонтажпроект" про стягнення заборгованості по страховим внескам - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.