Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В.

Кравцова О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі № 876/9489/16 (№ 450/1611/16-а) за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, -

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області (далі УПФУ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України, що діяла станом на серпень 2006 року) на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 31.05.2016 № 18-вих.-16 про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку; зобов'язати УПФУ провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно довідки прокуратури Рівненської області від 31 травня 2016 року № 18-365-вих-16 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (із змінами, внесеними відповідно із Законом України від 12.07.2001 р. № 2663-ІІ (2663-14) , що діяв станом на серпень 2006 року), виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку - 15090,39 гривень (п'ятнадцять тисяч дев'яносто грн. 39 коп.) без обмежень граничного розміру та здійснити відповідні виплати з врахуванням отриманих доплат з 1 січня 2016 року.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно довідки прокуратури Рівненської області від 31 травня 2016 року № 18-365-вих-16 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (із змінами, внесеними відповідно із Законом України від 12.07.2001 р. № 2663-ІІ (2663-14) , що діяв станом на серпень 2006 року), виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку - 15090,39 гривень (п'ятнадцять тисяч дев'яносто грн. 39 коп.) без обмежень граничного розміру та здійснити відповідні виплати з врахуванням отриманих доплат з 1 січня 2016 року.

28 жовтня 2016 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року та з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, в якому посилався на відсутність коштів призначених на цю мету.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2016 року клопотання УПФУ про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, а апеляційну скаргу залишено без руху в зв'язку із не сплатою судового збору та надано строк для усунення зазначених недоліків.

На виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2016 року відповідач надав довідку від 12 грудня 2016 року № 10928/06-12, відповідно до якої, кошторисом УПФУ на 2016 рік видатки за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2800 "Інші поточні видатки" передбачені в дуже обмеженій кількості.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу УПФУ повернуто заявнику, оскільки останнім недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, УПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без руху та повертаючи апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності факту сплати апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на законність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

За змістом статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона, яка подала скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається заявникові.

Статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені заявником підстави для звільнення від сплати судового збору є неповажними.

Крім того, згідно з п. 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року № 484-УШ (484-19) , який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, зокрема, на момент звернення з апеляційною скаргою пільг щодо сплати судового збору були позбавлені і органи Пенсійного фонду України.

Також, безпідставним є посилання відповідача на Закон України № 1774-19 від 6 грудня 2016 року (1774-19) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , згідно з якими, органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору, оскільки, вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2017 року, а відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою до набрання ним чинності.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на те, що апелянтом не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягає застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовує.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.