Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор‘євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2009 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 13 грудня 2006 року працювала у відповідача на посаді інженера 1 категорії. 5 січня 2009 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_3 просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 5 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 22 липня 2009 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на роботі із залишенням права на невикористану відпустку, стягнуто з Інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі – Інспекція) 11 156 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 600 грн. на відшкодувати моральної шкоди та вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі Інспекція просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Міськрайонний суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що ОСОБА_3 не було надано доказів про те, що начальник Інспекції примусив її написати заяву про звільнення за угодою сторін, а також із недоведеності позивачкою того факту, що хвороба у неї виникла через конфліктну ситуацію на роботі, пов’язана із звільненням та виникла з вини керівника відповідача.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, посилався на пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також на те, що судом не було враховано довідку, видану міською поліклінікою № 4, в якій вказано, що причиною захворювання ОСОБА_3 є конфліктна ситуація на роботі.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 13 грудня 2006 року працювала у відповідача на посаді інженера 1 категорії.

5 січня 2009 року ОСОБА_3 подала заяву на ім‘я начальника Інспекції про звільнення з роботи за угодою сторін (а.с. 22). Цього ж дня був виданий наказ про її звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви (а.с. 21).

6 січня 2009 року Інспекцією на адресу ОСОБА_3 було надіслано повідомлення, в якому було зазначено про необхідність з‘явитися для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки (а.с. 23).

Відповідно до актів, складених Інспекцією 5 січня 2009 року, 6 січня 2009 року та 8 січня 2009 року ОСОБА_3 на роботу не з‘являлася (а.с. 25-27).

9 січня 2009 року ОСОБА_3 ознайомилася з наказом про звільнення, про що свідчить її підпис (а.с. 21).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до роз’яснень, даних у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) (зі змінами та доповненнями) при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд не взяв до уваги, що угода сторін є самостійною підставою для розірвання трудового договору та відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи власника та з ініціативи працівника. До того ж ОСОБА_3 після подання заяви про звільнення на роботу не виходила.

Що стосується доводів апеляційного суду про наявність довідки, виданої міською поліклінікою № 4, в якій вказано, що причиною захворювання ОСОБА_3 є конфліктна ситуація на роботі, то в силу вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України ця довідка не може бути належним та допустимим доказом.

Оскільки апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 22 липня 2009 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2009 року залишити в силі .

Ухвала оскарженню не підлягає.