ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" серпня 2017 р. м. Київ К/800/9879/16
|
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого -
Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Веденяпіна О.А.,
Маринчак Н.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 року
у справі № 804/8895/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав"
до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року у справі № 804/8895/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альвис С" за квітень 2014 року, з ТОВ "Стенторс" за травень 2014 року, з ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг" за червень 2014 року, з ТОВ "Форест АП" за липень 2014 року та достовірності формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних контрагентів, відповідачем складено акт від 15.10.2014 року № 938/22.01/31932704, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 540 035, 00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 03.11.2014 року № 0002962201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 810 052, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 540 035, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270 017, 50 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданими первинними документами не підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Альвис С" щодо поставки товару позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Стенторс" позивачем надано копію рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, сертифікату якості.
Також встановлено, що ТОВ "Спецсплав" було укладено договори поставки з ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг", ТОВ "Форест АП", на підтвердження реального виконання яких позивачем надано копії відповідних договорів, специфікацій, рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.
Разом з тим, відповідні документи судами було відхилено у якості доказів реальності зазначених вище господарських операцій, зокрема, з підстав даних акта перевірки про те, що відділом податкової міліції було опитано директора ТОВ "Альвис С" ОСОБА_4, яка вказала, що не веде господарської діяльності та жодних первинних документів не підписувала, дане підприємство є лише зареєстрованим на її ім'я.
З даного приводу слід зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Згідно із частиною першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржувані судові рішення у справі зазначеним вище вимогами не відповідають, оскільки ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили такі фактичні дані у відповідності до статей 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а послалися лише на дані акта перевірки.
Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що посадова особа контрагента позивача заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.
Аналогічних вимог потребує і встановлення обставин, підтверджених належними доказами, щодо перевірки відсутності за адресою у м. Харкові контрагентів позивача ТОВ "КБГ Фудс Трейдінг" та ТОВ "Форест АП", а також транспортування товару ФОП ОСОБА_5
Не можна також вважати обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову з підстав відсутності договорів поставки між позивачем та ТОВ "Альвис С", ТОВ "Стенторс", оскільки за правової позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.11.2016 року у справі № 826/11394/14, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Таким чином, в даному випадку, суди першої та апеляційної інстанції повинні виходити із реальності здійснення платником податку господарських операцій. Предметом доказування є факт здійснення господарських операцій в рамках звичайної виробничої діяльності платника податку, в тому числі і на підставі усних домовленостей, а також, з'ясування питання, чи містять відомості первинних бухгалтерських документів повну, достовірну, взаємопов'язану і несуперечливу інформацію. Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинному документі не може бути достатньою підставою для невизнання господарської операції, а відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.
Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з метою з'ясування викладених обставин, що входять до предмета доказування у справі, в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2016 року у справі № 804/8895/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.
Головуючий
Судді
|
Ю.І.Цвіркун
О.А.Веденяпін
Н.Є.Маринчак
|