826/10830/14 Про визнання протиправною та скасування постанови Державіаслужби про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації - 01.08.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шовковий шлях" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба), третя особа: Служба безпеки України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову серії АА № 002428 від 22 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

У касаційній скарзі Державіаслужба, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновків, які суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ТОВ "Шовковий шлях" здійснило перевезення вантажу військового призначення (бойові патрони з інертним ладунком) без повідомлення та отримання відповідного дозволу від Державіаслужби. Про перевезення вантажу військового призначення (бойові патрони з інертним ладунком) свідчать, у тому числі, й наявні у матеріалах справи офіційні листи Товариства від 12 липня 2013 року № 129-13 та від 07 лютого 2014 року № 069-14, у яких позивач підтверджує перевезення ним вказаного вантажу військового призначення.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Також до суду надійшли пояснення Служби безпеки України, в яких третя особа просить звернути увагу на те, що на час здійснення спірного перевезення вантажу ТОВ "Шовковий шлях" повністю перебувало у власності нерезидента, що позбавляє можливості отримання таким суб'єктом господарювання відповідної ліцензії на перевезення. Просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

У судовому засіданні представники Державіаслужби та Служби безпеки України підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що 22 липня 2014 року Державіаслужба прийняла постанову серії АА № 002428 за правопорушення у галузі цивільної авіації, згідно з якою за порушення пункту 2.3.2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Порядку оформлення вильоту повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення" від 17 липня 2001 року № 447 (z0979-01) (далі - Порядок № 447), відповідно до абз. 8 п. 1 ч. 1 ст. 127 Повітряного кодексу України на позивача накладено штраф у сумі 85000,00 грн.

Листом Служби безпеки України від 02 лютого 2014 року № 8/3/2-1828, який фактично став правовою підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, Державіаслужбу повідомлено, що за наявною в СБ України інформацією, позивач літаком АН-12, бортовий UR-CAF, 25 липня 2013 року рейсом SWW2112 за маршрутом Люксембург (Люксембург) - Баку (Азербайджан) - Душанбе (Таджикистан) неправомірно здійснив перевезення товарів військового призначення, а саме: бойових патронів з інертним ладунком (позиція переліку ООН UN 0012, клас небезпечності 1.4S), чим створив передумови до нанесення шкоди державі.

Державний інспектор з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією провів перевірку інформації, викладеної в листі СБ України від 02 лютого 2014 року № 8/3/2-1828, щодо дотримання позивачем вимог законодавства України під час перевезення товарів військового призначення, про що складено протокол № 000455 серії АА про правопорушення у галузі цивільної авіації від 08 липня 2014 року.

За результатом перевірки встановлено, що для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового призначення, позивач не надавав відповідачу документи, перелік яких наведено у п. 2.3.2 Порядку № 447 (z0979-01) , за що в подальшому позивача притягнуто до фінансової відповідальності.

Відповідно до змісту листа Міністерства оборони України від 11 червня 2014 року № 220/3973 товари, які перевозилися літаком згідно з даними СБ України, що належить позивачу, використовуються у військовій сфері та відповідають позиціям МL 1 та МL 3 додатку 1 до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 (1807-2003-п) .

Також судом апеляційної інстанції установлено, що 21 липня 2013 року Міністерством закордонних справ США (вантажовідправник) з аеропортів м. Атланти та м. Вашингтона до аеропорту м. Люксембург було направлено вантаж, зазначений у авіавантажних накладних №№ 575 70346216, 575 70346220, 575 70346275, що призначався для посольства США у м. Душанбе (вантажоодержувач).

Для отримання вказаного вантажу в аеропорту м. Люксембург та подальшого його перевезення до місця призначення (м. Душанбе, Таджикистан) 25 липня 2013 року літак позивача Ан-12Б, бортовий номер UR-CAF, здійснив переліт (без вантажу) з аеропорту м. Чернівців (Україна).

25 липня 2013 року літаком позивача Ан-12Б, бортовий номер UR-CAF, рейсом SWW2112 за маршрутом: Люксембург (Люксембург) - Баку (Азербайджан) - Душанбе (Таджикистан) згідно з даними вказаних авіавантажниї накладних було перевезено наступний вантаж:

- UN 0012, патрони стрілецькі, 1.4S та UN 1950, аерозолі легкозаймисті, 2.1 (небезпечний вантаж) - авіавантажна накладна № 575 70346216;

- зброя та запчастини - авіавантажна накладна № 575 70346220;

- будівельні матеріали - авіавантажна накладна № 575 70346275.

У складі вантажу, що перевозився позивачем, були наявні патрони стрілецькі, які входили до складу небезпечного вантажу, мали той же номер за класифікацією ООН (UN 0012), що і патрони бойові з інертним ладунком, та один і той же клас небезпечності (1.4S), про що позивач повідомляв відповідний департамент відповідача листом від 12 липня 2013 року № 075-13 та отримав згоду на їх перевезення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності вчинення позивачем правопорушення, а саме перевезення вантажу військового призначення (бойових патронів з інертним ладунком) без відповідного повідомлення про це Державіаслужби та отримання спеціального дозволу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювана постанова прийнята виключно на підставі інформації, наявної в листах Служби безпеки України та Міністерства оборони України. Водночас, ані відповідач, ані Служба безпеки України не надали суду належних доказів на підтвердження того, що позивач під час виконання рейсу 25 липня 2013 року перевозив саме бойові патрони з інертним ладунком (позиція переліку ООН UN 0012, клас небезпечності 1.4S), а не патрони стрілецькі для мисливських рушниць Remington 870Р, які мають таку саму позицію переліку ООН UN 0012 та такий самий клас небезпечності 1.4S. патрони стрілецькі, як зазначено в авіавантажній накладній № 575 70346216. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оспорюваної постанови відповідача як протиправної.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до абз. 8 п. 1 ч. 1 ст. 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі ненадання до уповноваженого органу з питань цивільної авіації інформації, обов'язкове подання якої встановлюється законодавством або авіаційними правилами України, надання недостовірної інформації або надання інформації з порушенням встановлених строків.

Згідно з п. 2.3.2 Порядку № 447 (z0979-01) для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення заявником подаються до Державіаслужби України такі документи та інформація у разі здійснення перевезення в Україну або в третіх країнах: заява авіаперевізника або вантажоодержувача (на офіційному бланку за підписом керівника) на ім'я директора Державіаслужби України для отримання дозволу на виліт повітряного судна для перевезення товарів військового та подвійного призначення. У заяві має бути така інформація: місцезнаходження та номери контактних телефонів заявника; інформація про вантаж та про умови перевезення товарів військового та подвійного призначення (назва, характер та кількість вантажу, ім'я й адреса вантажоодержувача, реквізити контрактів на поставку та дозволів державних органів виконавчої влади, згідно з якими здійснюється перевезення); маршрут перевезення (аеропорти відправлення, призначення, запасні та проміжні аеродроми, аеродроми технічних посадок чи перевантаження/зберігання); терміни перевезення, назва авіаперевізника, номер рейсу, тип повітряного судна.

До заяви додаються: засвідчена печаткою заявника копія дозволу чи висновку Державної служби експортного контролю України; у разі перевезення товарів військового та подвійного призначення з небезпечними властивостями - копії документів, які підтверджують право повітряного перевізника на перевезення небезпечних вантажів, та копії свідоцтв членів екіпажу та осіб, які супроводжують вантаж, про спеціальну підготовку з перевезень небезпечних вантажів; копія відповідної ліцензії на надання послуг з перевезень вантажів повітряним транспортом (в Україну, з України або в третіх країнах); копія контракту/договору на виконання авіаційних перевезень товарів військового та подвійного призначення; копія державних дозволів країн реєстрації вантажоодержувача та вантажовідправника щодо повноважень на замовлення та одержання товарів військового та подвійного призначення; програма забезпечення авіаційної безпеки; технологія обслуговування, супроводження, завантаження/вивантаження та перевезення товарів військового та подвійного призначення (включаючи аварійну карту дій).

Згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи у їх сукупності, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо доведення відповідачем і третьою особою належними доказами та поясненнями факту перевезення ТОВ "Шовковий шлях" 25 липня 2013 року вантажу військового призначення - патронів бойових з інертним ладунком. Таким чином, у позивач був зобов'язаний виконувати вимоги п. 2.3.2 Порядку № 447 (z0979-01) щодо подання Державіаслужбі відповідної інформації та документів.

Беручи до уваги зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови серії АА № 002428 від 22 липня 2014 року.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 826/10830/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шовковий шлях" до Державної авіаційної служби України, третя особа: Служба безпеки України, про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.