Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

судді: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника позивача Антохова Я.С.,

представників відповідача Доброва О.І., Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року

у справі № 826/16098/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД"

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України, начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, інспектора митного посту "Столичний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Грищенко Наталії Василівни, заступника начальника митного посту "Столичний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

треті особи: митний пост "Столичний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, інспектор митного посту "Столичний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Чеботарьова Юлія Вікторівна, заступник Міністра доходів і зборів України, приватне підприємство "НЄВ",

про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р", визнання незаконним і скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів (далі - Митниця), Міністерства доходів і зборів України, начальника Митниці Романенко Г.В., інспектора митного посту "Столичний" Митниці Грищенко Н.В., заступника начальника Митного посту "Столичний" Митниці Козубня М.В., треті особи: митний пост "Столичний" Митниці, інспектора митного посту "Столичний" Митниці Чеботарьової Ю.В., заступника начальника Міністерства доходів і зборів України Ігнатова А.П., приватного підприємства "НЄВ", в якому просив суд:

- визнати незаконними дії інспектора МП "Столичний" Міндоходів Грищенко Н.В. щодо складання і підписання акта про неподання митної декларації у визначені законодавством строки від 16 липня 2013 року № 1002700000/2013/38;

- визнати незаконними дії заступника начальника МП "Столичний" Міндоходів Козубні М.В. щодо складання і підписання акта про неподання митної декларації у визначені законодавством строки від 16 липня 2013 року № 100270000б/2013/38;

- визнати незаконними дії начальника Митниці Романенка Г.В. щодо складання і підписання податкового повідомлення-рішення № 8 від 18 липня 2013 року;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Митниці № 8 від 18 липня 2013 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України у формі листа від 02 вересня 2013 року № 10187/6/99-99-10-01-06-15 "Рішення про результати розгляду скарги".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Митниці № 8 від 18 липня 2013 року. В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення - про відмову у позові. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року залишено без змін

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів в частині відмови у позові скасувати та прийняти нове рішення у справі - про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована протиправністю дій відповідачів та оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник Товариства підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представники Митниці заперечили проти задоволення касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій просили залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 07 вересня 2010 року між Товариством та Компанією "Electrum Limited", Китай, укладено Контракт поставки товару № NK2010/1, згідно з яким на митну територію України ввезено товар за визначеною позивачем митною вартістю 459067,72 грн., про що зазначено декларантом у вантажно-митній декларації № 100270000/2013/840449 від 05 червня 2013 року.

Рішенням Митниці № 100270000/2013/300084/2 від 21 червня 2013 року митну вартість товарів, заявлену у зазначеній митній декларації, скориговано.

Як зазначає позивач, 30 червня 2013 року на його електронну поштову скриньку від інспектора МП "Столичний" Митниці надійшло зазначене рішення про коригування митної вартості товарів.

16 липня 2013 року посадовими особами МП "Столичний" Митниці складено акт про неподання митної декларації у визначені законодавством строки № 1002700000/2013/38 (далі - Акт).

На підставі Акта та згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України Митниця прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 8 від 18 липня 2013 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.

07 серпня 2013 року Товариство подало до Міністерства доходів і зборів України скаргу про скасування рішення контролюючого органу в порядку адміністративного оскарження (вих. № 254), в якій він просив зазначене податкове повідомлення-рішення переглянути і скасувати.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 10187/6/99-99-10-01-06-15 від 02 вересня 2013 року податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 8 від 18 липня 2013 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подання митної декларації в порядку та строки, визначені ч. 2 ст. 263 Митного кодексу України не є обов'язком декларанта в разі отримання рішення про коригування митної вартості товару, а його правом. Водночас, недотримання зазначених у цій нормі строків не вважається порушенням митних правил (адміністративним правопорушенням), за яке застосовується штрафна санкція.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Дії службової особи щодо викладення в акті висновків зумовлені його повноваженнями, проте, самі висновки для платника податків не є обов'язковими. Таким чином, оспорювані дії посадових осіб щодо складання та підписання Акта вчинені у межах повноважень та не порушують прав позивача. Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Міністерства доходів і зборів України у формі листа від 02 вересня 2013 року № 10187/6/99-99-10-01-06-15 "Рішення про результати розгляду скарги", задоволенню не підлягають, оскільки вказане рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковим кодексом України (2755-17) та Митним кодексом України (4495-17) надано повноваження керівнику відповідному органу доходів і зборів приймати податкові повідомлення - рішення в разі встановлення порушень митного законодавства, тобто право складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями та штрафними санкціями за порушення митного законодавства прямо передбачено чинним законодавством. При цьому, досліджуючи форму та зміст спірного податкового повідомлення - рішення, судами порушень не встановлено. Таким чином, приймаючи податкове повідомлення - рішення, начальник Митниці Романенко Г.В. діяв в межах наданих повноважень, а тому позов в частині оскарження дій вказаного відповідача щодо складання та підписання спірного податкового повідомлення - рішення не підлягає задоволенню.

Водночас, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення - рішення та відмовляючи у позові в цій частині, виходив з того, що Товариство подало нову митну декларацію № 100270000/2013/170170 лише 15 липня 2013 року, чим порушило встановлені МК України (4495-17) строки щодо подання нової митної декларації.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів та скасування рішення від 02 вересня 2013 року № 10187/6/99-99-10-01-06-15 "Рішення про результати розгляду скарги", скасування податкового-повідомлення-рішення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України).

Зважаючи на те, що оспорювані дії посадових осіб Митниці щодо складання та підписання Акта перевірки вчинені у межах службових повноважень цих відповідачів, такі дії не порушують права позивача, суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у цій частині.

Згідно з ч. 12 ст. 354 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Оскільки оспорюване податкове повідомлення-рішення начальник Митниці Романенко Г.В. прийняв у межах наданих йому повноважень, а порушене право Товариства у цьому випадку підлягає захисту шляхом оспорення безпосередньо вказаного рішення, суд погоджується з висновком щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними дій начальника Митниці Романенко Г.В.

Відповідно до п. 56.8. ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10. ст. 56 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що спірне рішення Міністерства доходів і зборів України у формі листа від 02 вересня 2013 року № 10187/6/99-99-10-01-06-15 про результат розгляду скарги надано з дотримання процедури адміністративного оскарження, визначеної Податковим кодексом України (2755-17) та Митним кодексом України (4495-17) .

Як зазначалось вище, ефективним способом захисту порушеного, на думку позивача, права у спірних правовідносинах, що виникли між Товариством та відповідачами, є оспорення саме податкового повідомлення-рішення, яке безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача. Тоді як рішення Міністерства доходів і зборів України у формі листа від 02 вересня 2013 року № 10187/6/99-99-10-01-06-15 прийняте за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення та додатково не впливає на об'єм прав та обов'язків Товариства. Відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

П. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, в зв'язку з чим, Митниця прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18 липня 2013 року № 8.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Митного кодексу України під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 263 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу; у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Суд погоджується з позицією Товариства і суду першої інстанції щодо права, а не обов'язку позивача подати нову декларацію протягом 10 робочих днів, якщо митний орган відмовив у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто приписи ст. 55 МК України надають декларанту можливість вибору подальших дій: продовжити митне оформлення ввезених товарів шляхом коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений ч. 2 ст. 263 МК України, або ж відмовитись від вчинення таких дій.

Водночас, якщо декларант прийняв рішення щодо подальшого митного оформлення товарів шляхом здійснення коригування заявленої митної вартості у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості, то нова митна декларація повинна бути подана у строки, визначені ч. 2 ст. 263 МК України.

Зважаючи на те, що рішенням Митниці від 21 червня 2013 року № 100270000/2013/300084/2 про коригування митної вартості товарів позивач отримав 30 червня 2013 року, а нову митну декларацію зі скоригованою митною вартістю подав лише 15 липня 2013 року, тобто з пропуском 10-денного строку, суд вважає правильними висновки Митниці та суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення позову у цій частині.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.