Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Максима" про визнання неправомірними дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі – відділ ДВС),

У липні 2007 року ТОВ "Максима" звернулося із зазначеною заявою, посилаючись на те, що ТОВ "Максима" отримало виконавчий лист від 16 травня 2007 року по виконанню рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ "Максима" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння. Цей виконавчий лист разом із заявою про відкриття виконавчого провадження був надісланий на виконання до відділу ДВС. 26 червня 2007 року на адресу товариства надійшов лист з відділу ДВС від 7 червня 2007 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 16 травня 2007 року, з посиланням на те, що виконавчий лист не містить примусового характеру виконання рішення. Вважає постанову державного виконавця необґрунтованою та незаконною. Просили визнати постанову державного виконавця від 7 червня 2007 року про відмову у відкритті провадження незаконною, зобов’язати державного виконавця відділу ДВС відкрити виконавче провадження за виконавчим листом від 16 травня 2007 року по виконанню рішення суду, вилучити у відповідачів зазначене у рішенні суду майно та передати його товариству, судові витрати покласти на відділ ДВС.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2007 року, скаргу задоволено. Визнано неправомірною постанову № 388/1 від 7 червня 2007 року державного виконавця відділу ДВС Новикової Т.Ю. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 16 травня 2007 року. Зобов’язано державного виконавця Новикову Т.Ю. відкрити виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом, вилучити у відповідачів зазначене у рішенні суду майно та передати його позивачу. Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на користь ТОВ "Максима" 20 000 грн. у рахунок оплати витрат за надання правової допомоги.

У касаційній скарзі Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції просить скасувати постановлені у справі судові ухвали та постановити ухвалу, якою скаргу залишити без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи скаргу ТОВ "Максима", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка є неправомірною, а тому вимоги ТОВ "Максима" підлягають задоволенню.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено коло заходів примусового характеру, у тому числі і вилучення у боржника та передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні.

Порядок передачі стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документів, передбачений статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2006 року витребувано від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ТОВ "Максима" майстерню № 3 площею 31,4 кв.м., що складає 17/100 частин під літ. Х2, ремонтно – механічну майстерню – адміністративну будівлю, зазначену в плані літерами Х, ХІ-2, що знаходяться в м. Запоріжжі, вул. Українська, буд. № 143, загальною нежилою площею 290,4 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 16592 кв.м., передавши їх у власність ТОВ "Максима".

Однак, витребування стосується нерухомої речі, режим якої встановлено статтею 181 ЦК України.

Норми Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) регламентують передачу об’єктів нерухомості у власність, однак виконання таких дій здійснюється шляхом зобов’язання боржника вчинити дії, що і є заходом примусового характеру та підлягає виконанню відділом ДВС.

За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення вимог ТОВ "Максима" немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, проте доказам дана помилкова оцінка.

Ураховуючи викладене, на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2007 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2007 року підлягають скасуванню, з прийняттям ухвали про відмову у задоволенні вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 346, 387 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2007 року скасувати.

У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" про визнання неправомірними дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.