Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Головчук С.В.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Тернопільської області (далі - прокуратура), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - ГУ ДКС України у Тернопільській області), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дії прокуратури Тернопільської області щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 2 липня 2015 року по 13 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; стягнути з прокуратури Тернопільської області на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 2 липня 2015 року по 13 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 40 596 грн 57 коп.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги позивача.

Судами встановлено, що з 15 жовтня 2012 року ОСОБА_3 працював в органах прокуратури Тернопільської області.

Відповідно до наказу прокурора Тернопільської області від 4 січня 2016 року № 2-к, ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора прокуратури Підгаєцького району та з органів прокуратури у зв'язку з реогранізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Тернопільської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

За період з січня по грудень 2015 року ОСОБА_3 нараховано заробітну плату у розмірі 65846 грн 87 коп відповідно до довідки від 28 березня 2016 року № 51, а за січень 2016 року - 13767 грн 63 коп відповідно до довідки від 28 березня 2016 року № 52.

Частинами першою-третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ) передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР (108/95-ВР) ) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно статті 13 вказаного Закону встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев'ятою статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (505-2012-п) .

Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) та "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII, а отже прокуратура Тернопілської області не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15, від 13 липня 2016 року № 820/4653/15 та № 818/3372/15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.