Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.В., Кравцова О.В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду; АТ "Дельта банк", Банк відповідно), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - АТ "Дельта Банк", у якому, з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 15 січня 2015 року і заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24 березня 2016 року просила:

зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду за договором № 010-08522-160215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 16 лютого 2015 року та Договором № 001-08503-170215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 17 лютого 2015 року у розмірі 139821,19 грн., що еквівалентно 5205,92 доларів США;

зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду за Договором № 010-08522-160215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 16 лютого 2015 року та Договором № 001-08503-170215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 17 лютого 2015 року у розмірі 139821,19 грн., що еквівалентно 5205,92 доларів США;

визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду № 813 від 16 вересня 2015 року "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", з урахуванням змін, внесених наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. № 836 від 22 вересня 2015 року в частині ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ Уповноваженої особи Фонду № 813 від 16 вересня 2015 року в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу позивачки прийнято безпідставно, внаслідок чого її як вкладника АТ "Дельта Банк" безпідставно позбавлено можливості на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2016 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду щодо виявлення і визнання нікчемним правочину № 010-08522-160215 від 16 лютого 2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" і ОСОБА_2, оформлене протоколом від 15 вересня 2015 року.

Визнав протиправним та скасував наказ Уповноваженої особи Фонду № 813 від 16 вересня 2015 року "Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, з урахуванням змін, внесених за наказом Уповноваженої особи Фонду № 836 від 22 вересня 2015 року в частині ОСОБА_2

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором № 010-08522-160215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 16 лютого 2015 року та Договором № 001-08503-170215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 17 лютого 2015 року.

Зобов'язав включити позивача до Загального реєстру вкладників, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором № 010-08522-160215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 16.02.2015 року та Договором № 010-08522-160215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 16 лютого 2015 року та Договором № 001-08503-170215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США від 17 лютого 2015 року.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 листопада 2016 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року і закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). При постановленні цієї ухвали апеляційний суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, висловленій в постанові від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16.

Зокрема, з покликанням на положення частини першої статті 2, пункту 1 частини першої статті 3, частини другої статті 4 КАС, а також частин першої, третьої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункт 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд відзначив, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Позаяк спір у цій справі фактично виник у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації (банкрутства) банку, то такий повинен розглядатися в порядку господарського судочинства України.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу цього суду і залишити в силі постанову суду першої інстанцій.

Уповноважена особа Фонду у своїх письмових запереченнях зазначив про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою і судові рішення є законними і обґрунтованими, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України при прийнятті цієї ухвали виходить з такого.

У справі встановлено, що 16 лютого 2015 року позивач і Банк уклали договір № 010-08522-160215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США (далі - Договір банківського вкладу від 16 лютого 2015 року), за яким сума вкладу становить 1700,00 доларів США, вклад залучено на строк по 2 березня 2015 року включно. Того ж дня, сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу від 16 лютого 2015 року, за якою пункт 1.8 статті 1 цього Договору викладено в іншій редакції: " 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються".

Крім того, 17 лютого 2015 року АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 уклали договір № 001-08503-170215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США на суму вкладу 3000,00 доларів США (далі - Договір банківського вкладу від 17 лютого 2015 року), вклад залучено на строк по 2 березня 2015 року включно. Того ж дня сторони знову уклали додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу від 17 лютого 2015 року, відповідно до якої пункт 1.8 статті 1 Договору викладено у новій редакції (за змістом аналогічній тій, що й за додатковою угодою до Договору банківського вкладу від 16 лютого 2015 року, про яку зазначено вище). На підтвердження зарахування обумовленої суми вкладу до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45976515 від 17 лютого 2015 року. Окрім того позивач поповнила свій поточний рахунок через касу установи банку на суму 500,00 доларів США. У справі встановлено, що загальна сума вкладу позивача в ПАТ "Дельта Банк" складала 5205,92 доларів США.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 2 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В.

Згодом на підставі постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 2 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким вирішено розпочати процедуру ліквідації публічного акціонерного банку "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного банку "Дельта Банк" Кадирова В.В.

23 вересня 2015 року позивач одержала від третьої особи повідомлення про нікчемність правочину, відповідно до якого повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу від 16 лютого 2015 року з підстав, встановлених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Поряд з тим, 16 листопада 2015 року позивач звернулась до АТ "Укрексімбанк" (банк-партнер) із заявою про надання відповіді на питання щодо невиплати коштів в сумі 5200,00 доларів США.

У відповідь листом від 16 листопада 2015 року за № 060-12/3510 позивач одержала відповідь про те, що 17 жовтня 2015 року у відділенні № 5 філії АТ "Укрексімбанк" позивачу виплачено грошовий переказ в сумі 18016,87 грн. надісланий Фондом на ім'я позивача, інших грошових переказів позивачу не надходило.

22 листопада 2015 року позивач одержала листа від АТ "Дельта Банк" про те, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, виявлено, що Договір банківського вкладу (депозиту) від 16 лютого 2015 року, укладений між позивачем та третьою особою (нараховані проценти за вкладом та суму вкладу було зараховано на поточний рахунок, відкритий за Договором від 4 квітня 2013 року), є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Відтак, як встановлено у справі, інформацію щодо позивача як вкладника за Договором банківського вкладу від 16 лютого 2015 року не включено до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, у зв'язку з встановленням факту нікчемності цього правочину з підстав, передбачених частиною третьої статті 38 Закону № 4452-VI, згідно з наказом Уповноваженої особи Фонду від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (зі змінами, внесеними згідно з наказом Уповноваженої особи Фонду від 22 вересня 2015 року № 836).

Не погодившись з таким рішенням Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_2 звернулася з цим позовом до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. За частиною третьою цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) '…'.

За частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, '…'.

Поряд з тим частина третя цієї ж статті містить перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а саме: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Таким чином, за правилами, встановленими КАС (2747-15) , розглядаються тільки ті публічно-правові спори, які виникли у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, за умови, що вирішення таких спорів законом не віднесено до інших юрисдикційних форм захисту. При розмежуванні цих форм важливо передусім з'ясувати характер (зміст) спірних правовідносин, що виникли між їх учасниками, а також становище (правовий статус) останніх по відношенню один до одного у цих правовідносинах.

Для з'ясування суті правовідносин, що склалися між позивачем і відповідачем в аспекті встановлених обставин справи, на думку колегії суддів, у першу чергу потрібно зважити на статус і повноваження Фонду, мету його створення і поставлені завдання.

За частиною першою статті 1 Закону № 4452-VI цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункти 1, 4, 8 частини другої статті 4 Закону).

За частиною першою, другою статті 6 Закону № 4452-VI у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: '…' 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; '…'.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави нікчемності правочинів (в тому числі договорів) неплатоспроможного банку, як зазначено вище, встановлено частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI і цей перелік є вичерпним.

У цій справі встановлено, що спір виник у зв'язку з тим, що під час тимчасової адміністрації Банку Уповноважена особа Фонду не включив позивача до переліку вкладників Банку (за Договором банківського вкладу від 16 лютого 2016 року), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Причиною цьому, як встановлено у справі, є те, що за наслідками проведеної під час тимчасової адміністрації перевірки правочинів Банку Уповноважена особа Фонду виявив, що згаданий вище правочин є нікчемним з підстав, встановлених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства можемо підсумувати, що Фонд як публічна установа, що виконує спеціальні функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, наділений владними управлінськими функціями, необхідними для виконання основного свого завдання.

У спірних відносинах Уповноважена особа Фонду (якій за Законом делеговано повноваження Фонду) стосовно вкладників банку реалізовує надані їй владні управлінські повноваження, передбачені Законом № 4452-VI (4452-17) . Одним із цих повноважень є проведення Фондом (Уповноваженою особою Фонду) протягом тимчасової адміністрації перевірки правочинів банку і прийняття рішення щодо визнання їх нікчемними з підстав, встановлених Законом.

Прийняття рішення про визнання правочину нікчемним фактично позбавляє особу на отримання гарантованої суми відшкодування. Відповідно така особа, якщо вона не погоджується з висновком Уповноваженої особи Фонду щодо наявності передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав для визнання правочину банку нікчемним, має право оскаржити до суду рішення/дії Уповноваженої особи Фонду з метою захисту своїх порушених прав як вкладника.

Зважаючи на встановлені в цій справі обставини та нормативне регулювання, яке підлягає застосуванню до спірних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір, який виникає у зв'язку з відмовою Уповноваженої особи Фонду у включенні позивача до переліку вкладників Банку, що мають право на отримання гарантованої суми відшкодування за своїм вкладом, а також у зв'язку з прийняттям рішення про віднесення правочину Банку з цим вкладником (позивачем) до нікчемних з підстав, встановлених Законом № 4452-VI (4452-17) (під час тимчасової адміністрації), позаяк він пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, є публічно-правовим (в розумінні статті 17 КАС), відтак належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суд апеляційної інстанцій у цій справі дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини склалися у зв'язку з ліквідацією внаслідок визнанням його банкрутом, відтак його висновок про підвідомчість цього спору господарському суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм закону.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За правилами частини четвертої і п'ятої цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року в цій справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.