Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника відповідача: Корчинської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС України про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року,

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ "ДМКД") звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) з вимогами:

скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 серпня 2015 року № 110010000/2015/20086 (далі - картка відмови від 26 серпня 2015 року);

визнати недійсним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 26 серпня 2015 року № 110010000/2015/600453/1 (далі - рішення про коригування митної вартості від 26 серпня 2015 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило про те, що надані для митного оформлення документи містили усі необхідні відомості щодо задекларованої митної вартості оцінюваного товару і в них не було розбіжностей та/або ознак підробки, за наявності яких митний орган має право вимагати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України. Мотиви, якими керувався відповідач, відмовляючи у визнанні митної вартості, визначеної за першим методом (за ціною договору (контракту), позивач вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "ДМКД".

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив повністю.

Скасував картку відмови від 26 серпня 2015 року та рішення про коригування митної вартості від 26 серпня 2015 року, а також стягнув з Митниці на користь ПАТ "ДМКД" сплачений судовий збір в розмірі 6199,94 грн.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року.

Своєю чергою ПАТ "ДМКД" у письмових запереченнях зазначило про необґрунтованість касаційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "ДМКД" та ООО "Русская горно-металлургическая компания" уклали контракт № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року (далі - Контракт від 29 квітня 2015 року) про поставку товару, найменування, кількість ціна та умови поставки якого, крім цього контракту, обумовлюються також у додаткових угодах та специфікаціях. Загальна сума контракту становить 3 млрд. рублів. У Контракті від 29 квітня 2015 року також обумовлено, що якість товару, який постачається, повинна відповідати технічним умовам продавця, нормативно-технічній документації, а також підтверджуватися сертифікатами якості, виданими виробником товару на кожен маршрут (поставку); походження товару має підтверджуватися сертифікатом походження форми СТ-1, виданим Торгово-промисловою палатою країни виробника.

Відповідно до пункту 3.5 Контракту від 29 квітня 2015 року базовий вміст Fe % (ферум, залізо) в товарі становитиме: для концентрату залізорудного агломераційного - Fe 66%; для руди залізної агломераційної - Fe 52%. Якщо вміст заліза відрізнятиметься від базового його вмісту, основну ціну контракту буде збільшено або зменшено пропорційно до вмісту заліза (Fe). Відповідна надбавка чи знижка на товар розраховуватиметься з врахуванням вмісту заліза за ставкою, вказаною у відповідній специфікації до цього контракту. Пунктом 5.1 Контракту від 29 квітня 2015 року передбачено, що передача-отримання товару здійснюється на підставі сертифіката якості товару, виданого його виробником.

У додатку № 7 від 13 липня 2015 року до цього Контракту сторони погодили умови поставки товару "залізорудний концентрат" ГОСТ СТО 00186826-026-2015 обсягом 40000 тонн на загальну суму 90988800,00 рублів (2274,72 руб./т). В цьому додатку сторони також обумовили, що в разі, якщо фактичний вміст заліза (Fe) у товарі, що постачається, відрізнятиметься від базового вмісту (Fe 66%), базова ціна сировини збільшиться або зменшиться пропорційно фактичному вмісту Fe. Надбавка або знижка до ціни становитиме 25,53 руб/мт за 1% долі в пропорції. Обумовлено також, що поставка здійснюватиметься на умовах СРТ-Дніпродзержинськ (Придніпровська з/д; Україна); умови оплати - 100% післяоплата протягом десяти банківських днів з дати передачі товару. Вантажовідправником та виробником товару зазначено ОАО "Стойленский ГОК" (Росія, Бєлгородська область); вантажоотримувачем і покупцем - ПАТ "ДМКД".

Для митного оформлення товару ПАТ "ДМКД" подало Митниці вантажну митну декларацію № 110010000/2015/022014 (відправник: "Стойленський ГОК"), у графі 31 якої зазначено опис товару: залізорудний концентрат; концентрат залізорудний агломераційний, з вмістом FE203 - 66,0%, 66,5%, 66,6%, 66,9%; SiO2-6,5%, 6,7%, 6,8%, 7,3%; волога - 9,93%, 9,96%, 9,98%; одержаний методом магнітної сепарації. СТО № 00186826-026-2015; застосовується при виробництві агломератів у агломераційному цеху; використовується у металургійному виробництві для власних потреб.

Відповідно до цієї митної декларації вартість імпортованого товару становить 948399,91 руб., вага нетто 414450 кг; митна вартість товару заявлена за ціною контракту (відповідно до статті 58 Митного кодексу України) на рівні 2288,33 руб. за 1 тону.

Разом з митною декларацією декларант надав такі документи: контракт № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року; додаток № 7 від 13 липня 2015 року до контракту; рахунок-фактуру (інвойс) № БЕЛ00171 від 23 липня 2015 року з додатком до нього; рахунок-фактуру (інвойс) № БЕЛ00173 від 24 липня 2015 року з додатком до нього; рахунок-фактуру (інвойс) № БЕЛ00175 від 25 липня 2015 року з додатком до нього; рахунок-фактуру (інвойс) № БЕЛ00180 від 30 липня 2015 року з додатком до нього; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2024 від 5 серпня 2015 року; залізничну накладну № 44202257 від 1 серпня 2015 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2071 від 10 серпня 2015 року; залізничну накладну № 20168650 від 3 серпня 2015 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2074 від 11 серпня 2015 року; залізничну накладну № 44168276 від 29 липня 2015 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2114 від 17 серпня 2015 року; залізничну накладну № 44129757 від 4 серпня 2015 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/2460 від 20 серпня 2015 року; залізничну накладну № 44375285 від 17 серпня 2015 року; рахунок-фактуру від 23 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 25 липня 2015 року та 30 липня 2015 року; сертифікати про походження товару форми СТ-1 № RUUА 50860009804490725 від 6 серпня 2015 року, 50860010154490693 від 12 серпня 2015 року, 50860010164490692 від 12 серпня 2015 року, 50860010414490684 від 17 серпня 2015 року, 50860010604490537 від 20 серпня 2015 року; сертифікати якості № 108 від 22 липня 2015 року, № 109 від 23 липня 2015 року, № 110 від 24 липня 2015 року, № 112 від 25 липня 2015 року, № 117 від 30 липня 2015 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2496 від 25 серпня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 10101100/140715/0000784 від 14 липня 2015 року.

Під час митного контролю з'ясувалось, що документи, які подав декларант на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, мають певні розбіжності стосовно умов поставки оцінюваного товару та його вартості, у зв'язку з чим відповідач надіслав позивачу повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

У відповідь декларант листом від 26 серпня 2015 року № 062Д/2516 повідомив Митницю про неможливість надання додаткових документів, в термін, визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а також про те, що витребувані документи будуть надані в установлений законом термін відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України.

Відтак 26 серпня 2015 року посадова особа Митниці оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 110010000/2015/20086, а також винесла рішення про коригування митної вартості товарів № 10010000/2015/600453/1, за яким митну вартість оцінюваного товару визначено на рівні 3,0713 руб./1кг. (метод 2ґ відповідно до статті 64 Митного кодексу України).

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 26 серпня 2015 року мотиви Митниці щодо неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості товару полягають у такому.

Товар імпортовано за Контрактом від 29 квітня 2015 року, а також додатком № 7 від 13 липня 2015 року до цього Контракту, що заявлений декларантом ПАТ "ДМКД" як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару (ним є ОАО "Стойленский ГОК"). Договору з третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ВМД декларант не надав.

Відповідно до Контракту від 29 квітня 2015 року залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується з урахуванням вмісту Fe. Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 2274,72 руб.РФ при вмісті Fe 66%. Залежно від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fe надбавка або знижка до базової ціни становить 25,53 руб.РФ/т за 1% Fe долі в пропорції. Отже, відзначила Митниця, середня вартість одиниці оцінюваного товару заявлена на рівні 2288,33 руб.РФ/т. Серед долучених до митної декларації від 26 серпня 2015 року документів є товаросупровідні документи, надані відправником, зокрема рахунок-фактура та декларація країни експорту від 14 липня 2015 року № 10101100/140715/0000784. Декларант ПАТ "ДМКД" надав до оформлення інвойс контрактоутримувача від 23 липня 2015 року № БЕЛ00171, за яким вартість товару становить 2297,70 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,9 % (відповідно до сертифікату якості № 109 від 23 липня 2015 року), інвойс контрактоутримувача від 24 липня 2015 року № БЕЛ00173, за яким вартість товару становить 2274,72 руб.РФ/т, вміст Fe - 66% (відповідно до сертифікату якості № 110 від 24 липня 2015 року), інвойс контрактоутримувача від 25 липня 2015 року № БЕЛ00175, за яким вартість товару становить 2287,49 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,5% (відповідно до сертифікату якості № 112 від 25 липня 2015 року), інвойс контрактоутримувача від 30 липня 2015 року № БЕЛ00180, за яким товару становить 2290,04 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,6% (відповідно до сертифікату якості № 117 від 30 липня 2015 року). Рахунки виставлено в рамках Контракту від 29 квітня 2015 року на умовах поставки СРТ Дніпродзержинськ. Також надано рахунки виробника від 23 липня 2015 року, б/н, 24 липня 2015 року б/н, від 25 липня 2015 року б/н, від 30 липня 2015 року б/н, які виставлено в рамках контракту № 15-04-29 (дата не зазначена), додатку від 13 липня 2015 року № 7, які не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видало зазначені рахунки (ОАО "Стойленский ГОК"). Рахунки виробника містять інформацію стосовно вмісту Fe та посилання на відповідний сертифікат якості. Але ціна товару, незалежно від вмісту Fe, за рахунками виробника визначена на рівні 1480 руб.РФ/т. У зв'язку з цим Митниця допускає, що у рахунку виробника зазначено базову ціну залізорудного концентрату за договором з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається відповідно до договору № 15-04-29, якого Митниці не надано. Відтак потребує пояснення відносно якого вмісту Fe таку ціну визначено. Без договору з третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, неможливо перевірити числове значення заявленої митної вартості. Рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою і містять ціну товару, визначену з урахуванням вмісту Fe, що не відповідає ціні рахунку виробника. Таким чином, на думку Митниці, відповідні документи контрактоутримувача та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається. Крім того, зазначені вище рахунки контрактоутримувача та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

Відповідно до графи 46 копії декларації країни експорту від 14 липня 2015 року № 10101100/140715/0000784 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ становить 36,1338 дол.США/т, що за курсом ЦБРФ (56,6079 руб.РФ за 1 дол.США) станом на день оформлення зазначеної митної декларації становить 2045,46 руб.РФ/т. Така ціна не відповідає рахункам виробника та контрактоутримувача. На цій підставі Митниця констатувала неможливість використання наданої декларації країни експорту як документа, що підтверджує заявлену митну вартість.

За Контрактом від 29 квітня 2015 року, додатку № 7 від 13 липня 2015 року умовами поставки зазначено "СРТ Дніпродзержинськ", що передбачає покладення на продавця витрат на доставку товару до місця призначення на кордоні України. Відповідно пункту 10 статті 58 Митного кодексу України складовими митної вартості є, в тому числі, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до заяви ПАТ "ДМКД", що викладена у листі від 25 серпня 2015 року № 062Д/2496 підтвердження транспортної складової територією України неможливе, тому з урахуванням умов постачання СРТ Дніпродзержинськ відповідно пункту 10 статті 58 Митного кодексу України вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.

Позивач вважає таке рішення рішенням Митниці протиправним, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції погодився з позицією Митниці про те, що виявлені в документах розбіжності дійсно ставлять під сумнів правильність задекларованої митної вартості, а за відсутності додатково витребуваних документів, зокрема договору з третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається, а також документів щодо транспортування товару, неможливо перевірити усі числові показники складових митної вартості оцінюваного товару.

Суд апеляційної інстанції, натомість, вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, а також упевнитись в достовірності та точності документів чи розрахунків декларанта.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України обґрунтованими вважає висновки суду першої інстанції і при прийнятті цієї ухвали виходить з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом (4495-17) передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) , якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено складові митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до цієї ціни.

За змістом пункту 5 частини десятої цієї статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості) на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з частиною першою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (995_264) (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна стверджувати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).

Судячи зі встановлених обставин, вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів зумовлена наявністю розбіжностей у документах, наданих декларантом для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, а саме: 1) відсутністю договору з виробником продукції, що є предметом Контракту від 29 квітня 2015 року ("Стойленский ГОК"); 2) відсутністю належних документів, які підтверджують транспортну складову оцінюваного товару (вартість перевезення).

Необхідність надання договору з виробником продукції митний орган пояснив наявністю у наданих до митного оформлення документах неузгодженостей стосовно ціни оцінюваного товару. Як з'ясовано у справі, сторони Контракту від 29 квітня 2015 року обумовили, що вартість товару може змінюватися з урахуванням вмісту заліза, відтак договірна ціна товару була різною стосовно кожної партії. У рахунках-фактурах, виставлених покупцю, відомостей про вміст заліза немає, лише вартість за одиницю продукції, обсяг поставки, відтак і вартість за партію товару загалом. Поряд з тим декларант надав рахунки, виставлені виробником продавцеві (за Контрактом від 29 квітня 2015 року), за якими ціна цього товару за одиницю є сталою, незалежно від зміни кількості заліза. Водночас у сертифікатах виробника є відомості про частку заліза в оцінюваному товарі, при чому ідентифікувати ці дані з конкретною партією можна за вказівкою на реквізити рахунків-фактур продавця. Крім того, декларація країни-виробника, як ствердив відповідач, теж містить інформацію, зокрема, про вартість товару, який імпортується в Україну, але й ця вартість відрізняється як від тієї, що вказана в рахунках-фактурах виробника і продавця, так і від тієї, що зазначена в митній декларації. Окрім того виявилось, що рахунки-фактури продавця і виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

Стосовно підтвердження транспортної складової митної вартості оцінюваного товару, то така необхідність зумовлена виявленими під час митного оформлення розбіжностями щодо замовника послуг перевезення вантажу з огляду на різних перевізників, які надали такі послуги спершу до пункту пропуску на територію України, потім - територією України). Та обставина, що за умовами Контракту від 29 квітня 2015 року поставку (до місця, обумовленого сторонами на території України) товару здійснює продавець, не звільняє декларанта від обов'язку документально підтвердити витрати в цій частині (чи факт їх понесення саме контрагентом), як одну зі складових митної вартості товару.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року (z0984-12) , до документів, що місять відомості про вартість перевезення, належать: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Зважаючи на розбіжності у наданих декларантом документах Митниця виставила йому вимогу про необхідність подання додаткових документів для перевірки числових значень цієї складової митної вартості, яких, як встановлено у справі, позивач не надав.

Отож, з огляду на різні відомості у документах продавця і виробника про вартість на імпортований товар, а також на умови, які впливають на цю вартість (як-от вміст заліза, умови поставки) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Митниці були обґрунтовані підстави сумніватися у достовірності задекларованої митної вартості, з чим і пов'язана необхідність її перевірки.

На думку колегії суддів необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, зокрема врахував усі її складові відповідно до вимог Митного кодексу України (4495-17) . Неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) закон пов'язує або з відсутністю документального підтвердження відомостей, які декларант чи уповноважена ним особа використали при обчисленні митної вартості, та/або якщо не було враховано хоча б однієї обов'язкової складової митної вартості.

Тому в обсязі встановлених в цій справі обставин є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що законною і обґрунтованою є постанова суду першої інстанцій, яку апеляційний суд скасував помилково.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС України задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року в цій справі скасувати і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.