813/4706/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ - 26.07.2017 Прийняття

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 01.06.2013 р. № 0001182210/12164.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання, призначене о 12 годині 26.07.2017, представників осіб, які беруть участь у справі, касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов`язань із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.05.2013 № 2662/22-10/25551379. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.2, 198.3, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 219517,15 грн. у податковому обліку за січень, лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50" товарів, які не мали реального характеру. Внаслідок цих порушень позивачем занижено ПДВ на загальну суму 219517,15 грн. у податковому обліку за січень, лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу від цих постачальників товарів обґрунтовано ознаками фіктивності останніх, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, неподання податкової звітності, невиконання податкового обов'язку.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013р. № 0001182210/12164 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 219517,15 грн. за основним платежем та на 109758,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50" товарів, від імені цих постачальників виписано на адресу позивача видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ (408-18) ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову, ДПІ у судовому процесі, посилаючись на інформацію, наведену в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50", вказує на відсутність реального характеру поставки від цих постачальників позивачу товару з огляду на відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутність у них основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, що виключає останню та спростовує достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит в сумі 219517,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з мотивів реального характеру поставки позивачу від ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50" товарів, зробивши такий висновок на підставі оцінки наданих позивачем документів податково-бухгалтерського обліку ( видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, зведених документів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей по облікових рахунках товарно-матеріальних цінностей).

Разом із тим, з висновками апеляційного суду не можна погодитись.

Оцінюючи докази у справі, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, звернув увагу на обставини, які у своїй сукупності спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50" товарів, як-то: відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, необхідних як для здійснення господарської діяльності (зокрема для здійснення операцій з поставки товарів), відмінність даних щодо господарської операції в товарно-транспортних накладних умовам договорів поставки. В наданих суду позивачем товарно-транспортних накладних місцем завантаження автомобіля товаром вказані адреси місцезнаходження ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50". При відсутності в зазначених суб'єктів підприємницької діяльності складських приміщень, в тому числі і за цими адресами, зберігання і відвантаження товарів (товари канцелярського призначення) в таких обсягах, як зазначено в облікових документах, виписаних на поставку, об'єктивно неможливо. На вимогу суду позивач не надав документи щодо інвентаризаційного обліку придбаних товарів та їх залишку, їх зберігання, допитаний судом як свідок директор ТОВ "Ромус-Поліграф" ОСОБА_4 не дав пояснень щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Лідерком", ПП "Біко Агротрейд", ТОВ "Фінанс Пан Трейд", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Конді 50", вказавши лише на те, що ці контрагенти ініціювали поставку через мережу Інтернет.

Суд першої інстанції відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК правильно не визнав доказами права позивача на податковий кредит документи, які не були надані позивачем під час перевірки. Як свідчить акт перевірки, серед наданих позивачем документів товарно-транспорті накладні не зазначені (а.с. 26, 31, т. 1-й).

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд апеляційної інстанції не дотримався правової позиції, викладеної в зазначених судових рішеннях Верховного Суду України, неправильно застосував вище наведені норми, внаслідок чого дійшов неправильного висновку щодо результату розгляду спору.

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково, скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 залишити в силі.