Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду від 23 серпня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі – ТОВ "Васт-Транс") до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за касаційною скаргою першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" на ухвалу судді апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2008 року,

У серпні 2007 року ТОВ "Васт-Транс" звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду від 23 серпня 2007 року, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Васт-Транс" і визнано за ним право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: адміністративну будівлю літ. А загальною площею 920,1 кв.м; побутову споруду літ. Б загальною площею 287,0 кв.м; прохідну літ. В загальною площею 103,4 кв.м; адміністративну будівлю літ. Г загальною площею 1103,2 кв.м; убиральню літ. Д, сауну літ. Е загальною площею 46,4 кв.м; свердловину літ. № 1; ворота літ. № 2; ворота літ. № 3; огорожу літ. № 4; хвіртку літ. № 5; заправний пункт літ. № 6; каналізаційну яму літ. № І; замощення літ. № ІІ.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2007 року зобов’язано комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області зареєструвати за ТОВ "Васт-Транс" на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 23 серпня 2007 року право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі й споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: адміністративну будівлю літ. А загальною площею 920,1 кв.м; побутову споруду літ. Б загальною площею 287,0 кв.м; прохідну літ. В загальною площею 103,4 кв.м;, адміністративну будівлю літ. Г загальною площею 1103,2 кв.м; вбиральню літ. Д; сауну літ. Е загальною площею 46,4 кв.м;, свердловину літ. № 1; ворота літ. № 2; ворота літ. № 3; огорожу літ. № 4; хвіртку літ. № 5; заправний пункт літ. № 6; каналізаційну яму літ. № І; замощення літ.№ ІІ.

Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" звернувся зі скаргою до апеляційного суду.

Ухвалою судді апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2008 року відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2007 року, суддя апеляційного суду виходив із того, що оскаржувана ухвала відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейський суд – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави ( ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) випадках і порядку) та судовий захист.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин – це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Ураховуючи принцип добровільності утворення третейського суду, обов’язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст. 51 Закону України "Про третейські суди" щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч. 3 цієї норми) поширюється лише на сторін третейської угоди і не може поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").

Виходячи з положень ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та ст. 17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов’язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень особами, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").

За таких обставин ухвала судді апеляційного суду про відмову в прийнятті апеляційної скарги першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2008 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.