Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Єгорівка – 2006" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки та розірвання цього договору за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 6 листопада 2008 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 січня 2006 року він уклав з відповідачем договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки.

За умовами цього договору він передав у користування товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Єгорівка-2006" (далі – ТОВ "Агрофірма Єгорівка-2006") земельну ділянку площею 6,1798 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, а відповідач у свою чергу зобов’язався вносити орендну плату в натуральній формі та надавати йому певні послуги. Однак за 2006 – 2007 роки ТОВ "Агрофірма Єгорівка-2006" не в повному обсязі сплатило орендну плату.

Позивач просив розірвати договір оренди від 14 січня 2006 року, стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати в грошовому еквіваленті в розмірі 2 338 грн. 85 коп. і судові витрати.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від

6 листопада 2008 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ТОВ "Агрофірма Єгорівка-2006" на користь позивача 1 300 кг зерна та

150 кг насіння соняшника. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості з орендної плати скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не мав змоги належним чином виконати зобов'язання та сплатити орендну плату в натуральній формі у зв'язку з несприятливими погодними умовами.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" в разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Випадок може мати місце тоді, коли стан особи, яка порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з договором від 14 січня 2006 року ОСОБА_1. передав земельну ділянку площею 6,1798 га в оренду ТОВ "Агрофірма Єгорівка-2006" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За умовами договору орендар зобов’язався сплачувати до 31 грудня поточного року орендну плату в натуральній формі, а саме 1 500 кг зерна й 150 кг насіння соняшнику, та надати послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Умови про розмір, строк, форму і порядок виплати орендної плати сторонами не переглядалися.

Висновком Торгово-промислової палати України від 1 листопада 2007 року № 4252/05-4 підтверджено наявність у першій і другій декадах серпня 2006 року несприятливих погодних умов, зокрема утримання засушливої, спекотної погоди та наявності суховійних явищ, що несприятливо впливало на формування повноцінного урожаю пізніх сільськогосподарських культур. Унаслідок цього на площах ТОВ "Агрофірма "Єгорівка-2006" станом на серпень пошкоджені і загинули посіви проса.

Згідно з довідкою Запорізького обласного центру з гідрометеорології Державної гідрометеорологічної служби від 26 липня 2007 року № 1767 складні погодні умови у травні-червні 2007 року обумовили виникнення повітряної та ґрунтової засухи, внаслідок чого склалися несприятливі умови для вегетації сільгоспкультур.

Проте, апеляційний суд на вказані норми та викладене належної уваги не звернув, у порушення ст. 213 ЦПК України не встановив наявність чотирьох умов звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання; не встановив надзвичайний характер погодних умов, неможливість відповідача попередити за даних умов завдання шкоди; не з'ясував, які заходи останній здійснював з метою попередження чи зменшення завдання шкоди; не врахував, що в 2006 році згідно з указаним висновком від засухи та спекотної погоди постраждали та загинули лише посіви проса, а орендна плата повинна була виплачуватися зерном та насінням соняшнику; не з'ясував, чи міг та чи повинен був відповідач з урахуванням того, що в 2006 році були схожі погодні умови, передбачити характер погодних умов у 2007 році та вжити заходів до зменшення шкоди, хоча це має значення для справи.

Суд першої інстанції також указаного не з'ясував, у зв'язку з чим висновок цього суду про часткове задоволення позову є також передчасним, а вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди залежить від результатів вирішення судом питання про невиконання відповідачем обов'язків щодо своєчасного внесення орендної плати.

За таких обставин ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 6 листопада 2008 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.