Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А. (доповідач)

Суддів

Єрьоміна А.В.

Шведа Е.Ю.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи та часу проходження строкової військової служби в районах Крайньої Півночі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Просила замінити стягувача ОСОБА_4 у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2014 року у справі № 2а-17970/11 за позовом ОСОБА_4 до УПФ України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи та часу проходження строкової військової служби в районах Крайньої Півночі, його правонаступником за заповітом ОСОБА_5

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2015 року заяву ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено повністю.

Замінено стягувача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_5 у виконавчому провадженні за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до УПФ України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі (справа № 2а-17970/11).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2015 року скасовано.

У задоволенні заяви про зміну сторони виконавчого провадження

ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 подала касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2014 року, з урахуванням ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_4 до УПФ України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи та часу проходження строкової військової служби в районах Крайньої Півночі задоволено частково.

Визнано бездіяльність УПФ України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі щодо перерахування та виплати ОСОБА_4 пенсії з урахуванням стажу роботи в районах Крайньої Півночі протиправною.

Зобов'язано УПФ України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі здійснити обчислення пільгового стажу ОСОБА_4 за період його роботи з 20 липня 1964 року по 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі. Зобов'язано УПФ України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі здійснити з 22 серпня 2011 року перерахунок призначеної ОСОБА_4 пенсії відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням пільгового стажу за період з 20 липня 1964 року по 01 січня 1991 року та виплатити йому суму недоотриманої пенсії за період з 22 серпня 2011 року. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року постанову суду від 23 жовтня 2014 року залишено без змін та видано виконавчий лист.

28 листопада 2014 року ОСОБА_4 помер.

Спадкоємицею за заповітом є дружина померлого ОСОБА_5, що підтверджується копією заповіту від 11 листопада 2014 року та свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 08 грудня 1993 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області від 17 березня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-17970/11 у зв'язку із смертю стягувача на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції, пославшись на частину першу статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, статтю 1227 Цивільного кодексу України, статтю 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виходив з того, що оскільки стягувач ОСОБА_4 помер, заявниця має право на отримання сум недоотриманої пенсії, які за рішенням суду належали пенсіонерові, але не отримані у зв'язку з його смертю.

Суд першої зазначив, що рішення суду про перерахунок пенсії та виплату її ОСОБА_4 набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню. ОСОБА_5 є правонаступницею ОСОБА_4, вона є його спадкоємицею за законом та заповітом. Крім того, вона є також членом його сім'ї - дружиною, яка проживала з ним на час смерті. А тому, суд вважав, що є всі підстави для заміни у виконавчому провадженні стягувача ОСОБА_4 його правонаступницею ОСОБА_5

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_5 про зміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставним оскільки на час звернення ОСОБА_5 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження таке виконавче провадження вже було закінчено.

Апеляційний суд також зазначив, що згідно особового рахунку ОСОБА_4 всі нараховані суми були виплачені і отримані, доказів недоотриманих сум пенсій покійного пенсіонера матеріали справи не містять.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на таке.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, тощо.

Відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин приписів частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставним, оскільки на час звернення ОСОБА_5 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження за постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року, виконавче провадження у даній справі вже було закінчено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відсутні законні підстави для заміни сторони виконавчого провадження у справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Водночас, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що безпідставним є посилання у касаційній скарзі ОСОБА_5 на те, що питання про заміну сторони у виконавчому провадженні неправомірно не було вирішено державним виконавцем, оскільки рішення про закриття виконавчого провадження нею у встановленому законом порядку не було оскаржено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу роботи та часу проходження строкової військової служби в районах Крайньої Півночі - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.