Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -

Мойсюка М.І.,

суддів:

Головчук С.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

при секретарі - Крапивка Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної пенітенціарної служби України, Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної пенітенціарної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, -

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПС, Апеляційна комісія ДПС) в якому просив: визнати незаконними бездіяльність відповідачів щодо ненадання відповідної інформації на адвокатські запити від 21 квітня 2015 року №№ 03/04-2015 і 05/04-2015; зобов'язати відповідачів надати повну та достовірну інформацію на вказані адвокатські запити (далі - запити, спірна бездіяльність відповідно)

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідачі не надали відповіді на його адвокатські запити у строк та в порядку, встановлені Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) , в редакції періоду спірних правовідносин), тим самим порушивши вимоги законодавства і його права, а відтак ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Оскаржуваною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною спірну бездіяльність відповідачів та зобов'язано останніх надати позивачу відповідь на його адвокатські запити.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених вимог, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач не довів правомірності допущеної ним спірної бездіяльності та фактичного направлення ним відповідей на адвокатські запити позивача.

Такий висновок апеляційного суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивач на підставі договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2015 року № 31/14 звернувся з адвокатськими запитами до відповідачів з приводу надання належним чином засвідченої копії рішення щодо направлення для подальшого відбування покарання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_5, а також просив надати інформацію чи брались до уваги неодноразово написані заяви засудженого стосовно подальшого відбування його покарання в Бердичівській колонії № 70 Житомирської області.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказані запити одержані відповідачами 23 і 24 квітня 215 року.

Однак, як стверджує позивач, відповідей на вищезазначені запити ним не одержано, що і стало підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон № 5076-VI (5076-17) , з визначенням пункту 5 частини 1 статті 1 якого захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 цього ж Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

У розумінні абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону № 5076-VI адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

За змістом цієї ж правової норми Закону № 5076-VI (5076-17) до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) . Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Тобто, у даному випадку, відповідача зобов'язані були надіслати позивачу відповідь на запити не пізніше 28 і 29 квітня 2015 року відповідно, або у цей самий строк повідомити адвоката про продовження строку розгляду запитів до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження.

При цьому, за приписами частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження того, що відповіді на запити були відправлені у встановлений Законом № 5076-VI (5076-17) строк, відповідачі надали до суду першої інстанції відповідні докази, однак, як правильно встановив апеляційний суд, зі змісту розрахункової квитанції та відомості відправлень простої поштової кореспонденції не вбачається здійснення відповідачами відправлення саме листів від 29 квітня 2015 року за №№ 2/3/1-2477/25-15 і 2/3/1-2478/25-15, яким, за твердженнями відповідачів були надані відповіді на адвокатські запити позивача.

З відомостей, зазначених у вищевказаних документах неможливо ідентифікувати дані саме про ті листи, якими відповідачі надали відповіді на запити, оскільки у них містяться дані про відправлення простої поштової кореспонденції без зазначення адреси їх одержувача, будь - якої інформації щодо опису таких відправлень тощо.

Не вбачається таких даних і з інших доказів, наданих відповідачами на підтвердження правомірності їхніх дій щодо надання відповідей на запити, оскільки такі не містять будь-якої інформації стосовно направлення їх позивачу засобами поштового зв'язку або іншим чином і стосуються інформації про рух документів безпосередньо в діловодстві установи.

Під час розгляду справи апеляційний суд не встановив обставин справи, які б свідчили про здійснення відповідачами фактичного направлення на адресу позивача відповідей на його адвокатські запити, а тому дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Ураховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції відповідають дійсним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновку не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної пенітенціарної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.