Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Компроміс" на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Компроміс" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування рішення,

У січні 2016 року Дочірнє підприємство "Компроміс" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 282 від 27.08.2015 року "Про затвердження графічної частини до Порядку розміщення вивісок на території міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року № 178".

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року, у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Компроміс", не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Дочірнього підприємства "Компроміс" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку розміщення вивісок на території м. Одеса, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 лютого 2008 року № 178, даний порядок визначає процедуру розміщення вивісок та регулює правові відносини між органами місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами, що виникають у процесі розташування вивісок, а також регламентує загальні вимоги до вивісок.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку розміщення вивісок на території м. Одеса, вивіска розміщується фізичними або юридичними особами відповідно до технічного паспорта, погодженого з відповідними органами.

Згідно із пунктом 3.2 Порядку розміщення вивісок на території м. Одеса, надання заяви та інших документів юридичною або фізичною особою-підприємцем для отримання технічного паспорта вивіски здійснюється за принципом Єдиного дозвільного центру.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку розміщення вивісок на території м. Одеса, за наявності комплектності документів, передбачених пунктом 3.3 цього Порядку, та при додержанні вимог щодо їх оформлення заява протягом трьох робочих днів з дати її надходження реєструється робочим органом. Протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви робочий орган перевіряє місце розташування вивіски, зазначене у заяві на предмет наявності іншої вивіски на цьому місці, на відповідність вивіски вимогам, вказаним у розділі 2 цього Порядку, після чого надає письмову відповідь стосовно можливості або неможливості розташування вивіски.

У разі можливості розташування вивіски, робочий орган у письмовій формі вказує заявнику (фізичній або юридичній особі), з якими уповноваженими органами (зацікавленими особами) необхідно узгодити розміщення вивіски. Після узгодження розміщення вивіски фізична або юридична особа подає робочому органу технічний паспорт для введення його до електронного реєстру обліку вивісок та місць їх розміщення.

У разі прийняття рішення стосовно неможливості розташування вивіски, робочий орган надсилає заявнику вмотивовану відповідь та повертає всі подані документи. Підставою для прийняття рішення про відмову є технічна неможливість встановлення вивіски, або наявність іншої вивіски, на яку маються всі необхідні погодження на зазначеному місці.

Робочим органом, у відповідності до пункту 1.1 Порядку (зі змінами, внесеними рішенням Виконкому № 196 від 28.04.2011 року "Про внесення змін до Порядку розміщення вивісок на території м. Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008 року № 178"), є управління реклами Одеської міської ради.

Як встановлено судами та вбачається з листа Управління реклами Одеської міської ради від 10.03.2016 року № 01-09/706, на адресу останнього не надходило жодних заяв про реєстрацію технічного паспорту вивісок ані від Дочірнього підприємства "Компроміс", ані від його директора - ОСОБА_2, що в свою чергу свідчить про відсутність факту наявності між позивачем та Одеською міською радою правовідносин, на які розповсюджують свою дію положення оскаржуваного рішення.

Також позивач не довів факт порушення оскаржуваним рішенням його законних прав, свобод, або інтересів, які можуть бути поновлені шляхом задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішенням № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, та рішенням № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України.

Однак, позивач не довів факт наявності у нього будь-якого порушеного права, свободи, або інтересу оскаржуваним рішенням.

Крім того, доводи позивача стосовно відсутності у відповідача повноважень щодо регулювання порядку розміщення вивісок є безпідставними.

Пунктом 1.1 Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (2067-2003-п) встановлено, що вивіскою чи табличкою є елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", благоустрій населених пунктів передбачає:

- розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;

- організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

- створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", органи місцевого самоврядування віднесено до системи органів управління у сфері благоустрою населених пунктів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 цього Закону до повноважень міських рад у сфері благоустрою віднесено затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

На виконання вказаних приписів рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI затверджено Правила благоустрою території м. Одеси.

Пунктом 3.1.6 Правил благоустрою вивіски віднесено до елементів благоустрою.

Пунктом 6.1.11. Правил благоустрою визначено, що розміщення вивісок на території міста регулюється рішеннями Одеської міської ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до пункту 6.9.1.1 Правил благоустрою, розміщення зовнішньої реклами та інформаційних вивісок на території міста Одеси здійснюється відповідно до чинного законодавства України, Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року № 434 (зі змінами та доповненнями), Порядку розміщення вивісок на території міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008 року № 178 (зі змінами та доповненнями).

Крім того, повноваження виконавчих органів міських рад з організації благоустрою населених пунктів регламентовано положенням підпункту 7 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суди дійшли вірного висновку про те, що доводи позивача стосовно відсутності у відповідача повноважень щодо застосування до осіб, якими порушено правові засади утримання будинків, заходів з демонтажу вивісок, також є безпідставними.

Пунктом 49 Типових правил встановлено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:

- припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;

- невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;

- порушення благоустрою території.

Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

Крім того, в адміністративному позові позивач взагалі не зазначив, які саме нормативні приписи порушено прийняттям оскаржуваного рішення та затвердженням відповідної графічної частини.

Навпаки, вищевикладені правові норми підтверджують віднесення повноважень з регулювання розміщення вивісок, які чинним законодавством віднесено до правовідносин з благоустрою населених пунктів, саме до компетенції виконавчих органів відповідних рад.

Технічні та естетичні вимоги щодо розміщення вивісок на будинках, будівлях, та спорудах у межах м. Одеси фактично встановлено положеннями Правил благоустрою та Порядку, затвердженими вищенаведеними рішеннями Одеської міської ради та виконкому.

З преамбули оскаржуваного рішення вбачається, що метою затвердження графічної частини є роз'яснення вимог щодо естетичного вигляду вивісок на території м. Одеси, а зі змісту самої графічної частини, затвердженої оскаржуваним рішенням, вбачається, що її положення не виходять за межі Порядку розміщення вивісок на території м. Одеса, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008 року № 178. При цьому, наведений порядок досі є чинним та ніким не оскаржувався.

Необґрунтованим також є твердження позивача стосовно впливу затвердженої графічної частини на справляння плати за оформлення технічних паспортів вивісок.

Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що плата за погодження технічного паспорта вивіски, його реєстрацію, та внесення до електронного реєстру не стягується.

Враховуючи, що позивач не довів в суді свої позовні вимоги та не довів факт існування будь-яких порушень відповідачем приписів чинного законодавства України, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовоу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Компроміс" - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Компроміс" до Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.