Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

за касаційною скаргою Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, -

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернуся до суду з адміністративним позовом до голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження голови Городянської районної державної адміністрації № 123 - ос від 14 листопада 2014 року в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.

Вважав необґрунтованим накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, оскільки за резолюцією голови Городянської районної державної адміністрації Чернігівської області, останній надав позивачу дозвіл на зайняття викладацькою діяльністю 1,5 години у Бутівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, починаючи з 4 вересня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Городянської районної державної адміністрації № 123-ос від 14 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

У касаційній скарзі Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну і обґрунтовану. Вказує на правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження, у зв'язку з порушенням позивачем приписів частини другої статті 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-XIV, оскільки факт відсутності ОСОБА_4 за основним місцем роботи 26 вересня 2014 року з 9.00 год. до 10.00 год. підтверджується відповідним актом від 26 вересня 2014 року та не заперечується позивачем.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на посаді начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка віднесена до 6 категорії державної служби.

Розпорядженням Городянської районної державної адміністрації № 123-ос від 14 листопада 2014 року за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_4 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з посиланням на те, що вина позивача щодо порушення ним трудової дисципліни не встановлена. Також вказував, що відповідачем порушено місячний строк притягнення ОСОБА_4 до відповідальності, встановлений статтею 148 КЗпП України.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-XIV від 9 квітня 1999 року (далі - Закон № 586-XIV (586-14) ) голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними депутатами України, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку, або суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 586-XIV на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" № 3206-VI від 7 квітня 2011 року (3206-17) (далі - Закон № 3206-VI (3206-17) ).

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закон № 3206-VI особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією (254к/96-ВР) або законами України.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що керівники відділів місцевих державних адміністрацій можуть виконувати викладацьку роботу лише у позаробочий час.

Судами встановлено, що 4 вересня 2014 року позивач, перебуваючи на посаді начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому дозволу на зайняття викладацькою діяльністю у Бутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня на 1,5 години. Головою державної адміністрації на вказаній заяві проставлена резолюція "не заперечую згідно діючого законодавства".

Вважаючи таку резолюцію дозволом на зайняття ним викладацькою діяльністю, позивач 26 вересня 2014 року викладав уроки географії у 10 класі у Бутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня.

Актом посадових осіб Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 вересня 2014 року о 10.30 год. про встановлення факту зайняття викладацькою діяльністю завідуючим районним відділом освіти ОСОБА_4 без розпорядчого акта голови районної державної адміністрації, зафіксовано відсутність позивача на робочому місці за основним місцем діяльності, що не заперечується ОСОБА_4

Статтею 14 Закону № 3723-XII встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В силу статті 147 Кодексу законів про працю за порушення трудової дисципліни (далі - КЗпП (322-08) ) до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Строки застосування дисциплінарного стягнення до працівника визначені статтею 148 КЗпП, відповідно до якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Із змісту наведеної норми слідує, що місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку. Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок. В місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується час хвороби працівника або перебування його у відпустці. До відпустки, що перериває сплив місячного строку, слід віднести всі відпустки, що надаються власником згідно з чинним законодавством, у тому числі щорічні (основні та додаткові).

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало відсутність його 26 вересня 2014 року з 9-00 до 10-00 години за основним місцем роботи, через займання ним викладацькою діяльністю у Бутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня, що зафіксовано в акті від 26 вересня 2014 року та доповідній записці заступника голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області Верхуші О.І. від 12 листопада 2014 року на ім'я голови райдержадміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листка непрацездатності серії АГН 022109 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 26 вересня 2014 року по 10 жовтня 2014 року.

За розпорядженням голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 15 жовтня 2014 року № 62-в ОСОБА_4 16 жовтня 2014 року знаходився у відпустці тривалістю один календарний день.

Також за розпорядженням від 21 жовтня 2014 року № 63-в позивачу 22 жовтня 2014 року надана частина основної щорічної відпустки тривалістю один календарний день.

Відповідно до розпорядження Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 28 жовтня 2014 року № 65-в ОСОБА_4 перебував з 28 жовтня 2014 року по 5 листопада 2014 року та з 6 листопада по 10 листопада 2014 року у відпустці.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не досліджував наведені документи, які стосуються строку застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку.

За приписами частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з цим справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, а справу направити на новий судовий до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.