Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Головчук С.В., Рецебуринського Ю.Й., секретаря судового засідання Крапивки Л.А., за участі представника відповідача Нікольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, -

16 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнень, оголошених у відкритому судовому засіданні 2 червня 2016 року, просила визнати протиправними дії Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що виявилися у безпідставній відмові надати їй публічну інформацію на підставі і в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (2939-17) (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) ), а саме:

- яка кількість транспортерів для підйому і спуску інвалідів закуплені для надземного переходу на проспекті Слобожанський (ім. газети "Правда")?

- вкажіть вартість одного транспортера, країну виробника техніки, модель і рік випуску кожного транспортера;

- вкажіть найменування суб'єкта господарювання, у якого були закуплені транспортери, дату коли був укладений договір і суму договору;

- який суб'єкт господарювання буде здійснювати технічне обслуговування транспортерів?

- чи проводився аналіз необхідності покупки транспортерів для підйому і спуску інвалідів замовником будівництва надземного переходу на проспекті Слобожанський (ім. газети "Правда")?

Зазначала, що 24 лютого 2016 року звернулась до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації із запитом про отримання вказаної інформації, однак листом від 2 березня 2016 року № 457/0/174 отримала відмову у його наданні з посиланням на те, що запитувана інформація не є запитом в розумінні Закону № 2939-VI (2939-17) , що становить суспільний інтерес, а є зверненням, що регулюється нормами Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) від 2 листопада 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР (393/96-ВР) ). Вважала дії відповідача такими, що порушують положення Закону № 2939-VI (2939-17) .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що виявилися у безпідставній відмові надати ОСОБА_5 публічну інформацію на підставі і в порядку, передбаченому Законом № 2939-VI (2939-17) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну і обґрунтовану. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації у запереченнях посилалось на те, що ОСОБА_5 у формі запиту на інформацію бажала отримати відповіді на певні питання, пов'язані із закупівлею транспортера для підйому і спуску інвалідів для надземного переходу на проспекті Слобожанський, що не підпадає під ознаки публічної інформації відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, а по суті є зверненням. Тому вважало не порушеним право позивача на отримання публічної інформації, посилаючись на інший лист - відповідь від 25 березня 2016 року № 647/0/174-16.

Справа слухається за відсутності ОСОБА_5, яка належним чином повідомлялась про дату, час в місце судового розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 24 лютого 2016 року ОСОБА_5 надіслала електронний запит № 24 до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про надання наступної інформації:

- яка кількість транспортів для підйому і спуску інвалідів були закуплені для надземного переходу на проспекті Слабожанський (ім. Газети Правда)?;

- вказати найменування суб'єкта господарювання, у якого були закуплені транспортери, дату, коли був укладений договір і суму договору;

- вказати вартість одного транспортера, країну виробника техніки, модель і рік випуску кожного транспортера;

- чи проводився аналіз необхідності покупки транспортерів для підйому і спуску інвалідів замовником будівництва надземного переходу на проспекті Слабожанський?

- який суб'єкт господарювання буде здійснювати технічне обслуговування транспортерів?

Листом від 2 березня 2016 року за № 457/0/174 позивачу відмовлено у наданні інформації в порядку, передбаченому Законом № 2939-VI (2939-17) з посиланням відповідача на те, що запит на доступ до інформації не є запитом, а є зверненням громадян, оскільки надання такої відповіді (інформації) потребує "узагальнення та аналітичної обробки даних".

Позивач, вважаючи таку відповідь протиправною, звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації в порушення Закону № 2939-VI (2939-17) не надала в п'ятиденний строк інформацію на звернення позивача, розпорядником якої вона є.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки запитувана інформація не підпадає під ознаки публічної та фактично є зверненням за Законом № 393/96-ВР (393/96-ВР) .

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-IV публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 5 цього Закону доступ до публічної інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Судами встановлено, що позивач просила відповідача надати їй інформацію яка стосується саме володіння,користування чи розпорядження державним, комунальним майном та використання бюджетних коштів.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що запитувана позивачем інформація належить до публічної, оскільки відповідає всім притаманним їй ознакам.

За змістом частин першої-п'ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

За правилами частини четвертої статті 4Закону № 2939-VI у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно кваліфікував запит позивача від 24 лютого 2016 року як інформаційний запит, в задоволенні якого відповідач відмовив без посилання на жодну з підстав, наведених у частині першій статті 22 Закону № 2939-VI.

На підставі наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача, оскільки ОСОБА_5 реалізувавши своє право на доступ до публічної інформації шляхом звернення із запитом,не отримала її від розпорядника такої інформації в повному обсязі, всупереч приписам Закону № 2939-VI (2939-17) .

Посилання суду апеляційної інстанції на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 через відповідь в листі Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25 березня 2016 року № 647/0/174-16 на інформаційний запит позивача щодо доступу до публічної інформації від 24 лютого 2016 року є помилковим, оскільки цей лист не є предметом спору даної справи, направлений позивачу після звернення до суду з вказаним позовом, а після його отримання позивач уточнив свої вимоги.

Виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.