Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача в частині припинення виплати позивача нарахованої пенсії та винесенні вимоги щодо повернення надмірно нарахованої пенсії у розмірі 25142,26 грн.; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії, починаючи з грудня 2015 року.

Позов мотивований тим, що відповідач протиправно з грудня 2015 року припинив виплату пенсію позивачу - працюючому пенсіонеру та безпідставно вимагає повернути законно виплачену ОСОБА_2 за період з 01.04.2015 по 31.11.2015 пенсію.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині направлення вимоги про повернення надмірно нарахованої пенсії у розмірі 25142,26 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та постановити у вказаній частині нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з 20.04.2009.

Відповідно до Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 22.06.2012 № 809478 позивача було переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на пенсію за віком згідно із Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) з 23.05.2012 на підставі поданої ним заяви.

З 01.04.2015 по 31.11.2015 відповідач виплачував ОСОБА_2 85% раніше призначеної пенсії.

З грудня 2015 року відповідач повністю припинив нарахування і виплату пенсії позивачу.

У подальшому позивача проінформовано, що у період з 01.04.2015 по 31.11.2015 йому безпідставно виплачувалась пенсія внаслідок чого виникла переплата в розмірі 25142,26 гривень, яку було запропоновано позивачу сплатити добровільно.

Вважаючи незаконними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та щодо вимагання повернути вже виплачені кошти, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.04.2015 позивач як працюючий пенсіонер втратив право на отримання спеціальної пенсії. Проте, оскільки кошти за період з 01.04.2015 по 31.11.2015 виплачені позивачу не з його вини (ним не подавалась до Пенсійного фонду жодна неправдива інформація), то і відсутні підстави для повернення зазначених коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом касаційної скарги позивач не погоджується з оскаржуваними судоми рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії, починаючи з грудня 2015 року, а тому в силу положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі лише в межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що діяла з 01.04.2015 по 31.12.2015, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1697-18) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Згідно зі статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що діяла з 01.01.2016 і до моменту подачі даного позову, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1697-18) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

За змістом статті 16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2012 році звернувся із заявою до відповідача про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на інший вид пенсії, а саме відповідно до спеціального Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) , відповідно до якого пенсії журналістам призначаються в порядку передбаченому Законом України "Про державну службу" (889-19) . Зазначене переведена було здійснено і позивач отримує пенсію відповідно до спеціального закону.

Аналіз чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить про те, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено обмеження виплати пенсії в період роботи, не лише на посадах, що безпосередньо віднесені до державної служби, а й на тих, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) , зокрема, й у період роботи на посаді журналіста державного/комунального засобу масової інформації.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності дій Пенсійного фонду в частині припинення виплати пенсії позивачу, як працюючому пенсіонеру.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі №752/2262/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.