Колегія суддів Вищого а дміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 808/425/17 за позовом Головного управління Держпраці у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький асфальтобетонний завод" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

10 березня 2017 року Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року про залишення позовної заяви без руху та від 28 лютого 2017 року про повернення позовної заяви у справі № 808/425/17 за позовом Головного управління Держпраці у Запорізькій області до ТОВ "Запорізький асфальтобетонний завод" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху з підстав пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження та невідповідності апеляційної скарги вимогам статей 185, 187 Кодексу адміністративного судочинства України; апелянтові надано строк у тридцять днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для того, щоб вказати інші підстави для поновлення строку подачі апеляційної скарги на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, подати апеляційні скарги на кожне оскаржуване рішення, надати копії апеляційних скарг відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та документ про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн. до кожної апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 808/425/17 повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, оскільки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області не подано апеляційні скарги на кожне оскаржуване рішення та не надано документу про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн. до кожної апеляційної скарги.

У поданій касаційній скарзі Головне управління Держпраці у Запорізькій області, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд або для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Вимоги до апеляційної скарги закріплені у статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною шостою якої до апеляційної скарги, серед іншого, додається документ про сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, звернувшись за апеляційною скаргою на судові рішення суду апеляційної інстанції, позивач послався на те, що він є звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 20 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

В оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції послався на те, що пільги, передбачені зазначеною нормою, поширюються виключно на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, яким є Державна служба України з питань праці.

Колегія суддів указує на безпідставність висновку суду апеляційної інстанції.

Положенням про Державну службу України з питань праці (далі - Держпраці), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (96-2015-п) , передбачено, що Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення загальнообов'язкове державне соціально страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне Управління Держпраці у Запорізькій області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8, позивач є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що в силу положень пункту 20 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" Головне Управління Держпраці у Запорізькій області звільнено від сплати судового збору, зокрема, за подання апеляційної скарги при оскарженні судових рішень суду першої інстанції.

Таким чином, судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допущено порушення статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, колегія суддів указує на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності звернення апелянта з окремими апеляційними скаргами на кожне з оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції (ухвалу від 06 лютого 2017 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалу від 28 лютого 2017 року про повернення позовної заяви), позаяк зазначене не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , зокрема статтею 185 цього Кодексу, на яку послався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, і такі висновки колегія суддів розцінює як вільне тлумачення норм процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що тягне за собою обов'язкове скасування судового рішення з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року у справі № 808/425/17 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.