Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області третя особа - Сумська міська рада про визнання дій протиправними,

У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області третя особа - Сумська міська рада, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (кадастровий номер - НОМЕР_1) згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2016 року № 1340/86-16.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2було задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області було задоволено. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 року та прийнято нову постанову, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.09.2013 року між ОСОБА_2 та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_1.

Управлінням Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області надано позивачу витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2016 № 1340/86-16 щодо земельної ділянки площею 0,1612 га.

З копії витягу вбачається, що відповідач застосував до всієї орендованої земельної ділянки коефіцієнт Кф=2,5, а також локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: розташування земельної ділянки в зоні магістралей підвищеного містоформуючого значення - 1,1; розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до національних, зоологічних та дендрологічних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, пам'яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів - 1,1; земельна ділянка не забезпечена централізованим газопостачанням - 0,95; земельна ділянка не забезпечена централізованим водопостачанням - 0,95.

04.07.2016 року позивач звернувся відповідача із заявою, в якій просив скасувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2016 року № 1340/86-16 та надати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, застосувавши вірні коефіцієнти.

Однак, листом від 08.07.2016 року № 2757/86-16 відповідач відмовив позивачу у наданні нового витягу та зазначив, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надано згідно з договором оренди.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, з системного аналізу наведених правових норм убачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна їх цільового призначення проводиться виключно відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Як встановлено частиною 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, передбачено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадилася згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Як встановлено судами, відповідно до пункту 2.1 Договору оренди земельної ділянки від 02.09.2013 року, земельна ділянка надається в оренду під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

З листа Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області від 08.07.2016 року № 2757/86-16 вбачається, що ДП "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю.М. Білокіня" розроблена чергова технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Суми і затверджена рішенням Сумської міської ради від06.05.2015 року № 4307.

Згідно із Додатком № 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), чинної на момент виникнення спірних правовідносин, вказаний вище вид діяльності ФОП ОСОБА_2 віднесений до секцій G.

На підставі названого вище Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів коди розділу КВЕД (G) віднесено до категорій земель комерційного використання із значенням коефіцієнту Кф = 2,5.

Суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність посилань позивача на те, що до частини земельної ділянки., яку позивач орендує, площею 0,1164 га підлягає застосуванню коефіцієнт Кф 0,1, оскільки вона є відкритою (незабудовою) землею загального громадського призначення, слугує загальнодоступним проходом та проїздом, атакож відноситься до інших земель (склад категорії земель -інші відкриті (незабудовані) землі в межахнаселеного пункт, так як зміна категорії земельної ділянки передбачає законодавчо-визначену процедуру і прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, яке є підставою для зміни юридичного статусу земельної ділянки і застосування нового коефіцієнта її функціонального використання.

Судами також встановлено, що рішення про зміну категорії спірної земельної ділянки Сумською міською радою не приймалося.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідач керуючись нормами законодавства та діючи на підставі Положення, не здійснює розрахунок нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки із застосуванням значень факторів, що характеризують відповідну земельну ділянку та безпосередньо впливають на значення коефіцієнтів і на розмір нормативної грошової оцінки, відповідної земельної ділянки, а формує відповідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Витяг є технічним розрахунком, який заповнюється виключно на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування та наявної технічної документації на земельну ділянку, а тому при заповненні витягу управління Держгеокадастру не наділено повноваженнями перевіряти обґрунтованість визначення показників нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач при визначенні виду нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту 2,5 діяв в межах чинного законодавства та наданих повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.03.2016 року (справа 2а/0470/5301/12).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області третя особа - Сумська міська рада про визнання дій протиправними - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.