826/26559/15 - 20.07.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 року у справі № 826/26559/15 за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Київської міської ради, в якому просив зобов'язати голову Київської міської ради надати земельну ділянку розміром 0,1 га в користування для ведення садівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія) та є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни з 2013 року звертався до відповідача з клопотанням про передачу йому земельної ділянки для садівництва, проте, в супереч вимогам законодавства, його клопотання не розглядалися.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Київської міської ради щодо відмови у розгляді клопотань (заяв) ОСОБА_4 про надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, код земельної ділянки: НОМЕР_1 - протиправними. Зобов'язано Київську міську раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, код земельної ділянки: НОМЕР_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року та ухвалу надійшла касаційна скарга Київської міської ради, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Головного управління земельних ресурсів із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом від 23.02.2011 року № 03-480/4848 повідомило позивача, що, згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняття рішень щодо відведення земельних ділянок відноситься виключно до компетенції Київської міської ради.

Позивач звернувся до Київської міської державної адміністрації з заявою про передачу земельної ділянки.

У відповідь на звернення позивача начальник управління з питань звернення громадян виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 09/02-Ч-8017/2 від 18.11.2013 року повідомив позивача, що його звернення направлено до Київської міської ради для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Департамент земельних ресурсів Листом від 05.12.2013 р. № 057021-25605 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для розгляду його звернення.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 15.04.2014 р. № 057021-08/4-188-1289 повідомив ОСОБА_4, що листом Департаменту містобудування та архітектури від 08.04.2014 р. № 3453/0/12/27-14 даний Департамент заперечує проти відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки територія за функціональним призначенням належить частково до садибної забудови та частково до зелених насаджень захисної зелені, а в матеріалах справи не вирішено питання проїзду до земельної ділянки.

Також листом від 08.07.2015 р. № 006-1459 виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив гр. ОСОБА_4, що пунктом 14 ст. 2 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (ra0063023-13) , у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , передача (надання) земельних ділянок із земель комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання про передачу йому земельної ділянки для садівництва звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач звернувся до Київської міської ради з відповідним клопотанням про передачу йому земельної ділянки. Однак, жодного рішення за результатами розгляду вказаного клопотання позивача, ні його наступних звернень, Київською міською радою, всупереч з вимогами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 1 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (ra0063023-13) , прийнято не було та, відповідно, питання щодо надання позивачу вказаного дозволу у встановленому законодавством порядку не було вирішено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною сьомою вказаної статті Земельного кодексу України (2768-14) встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Згідно положень ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч.10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України).

У ст. 9 Земельного Кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території віднесено, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п."б" ст. 9 Земельного кодексу України). Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Наведені норми встановлюють право Київради передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян.

Згідно ч.2 ст. 118 та ч.2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Офіційне тлумачення окремих положень цього Закону надав Конституційний Суд України, зокрема, рішенням від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 (v021p710-03) , у якому зазначено, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Згідно п.п.8 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно п.1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342 (ra_182023-02) , Департамент земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

У пп. 3.12 п. 3 Положення № 182/342 (ra_182023-02) визначено, що Департамент земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок в користування, вилучення земельних ділянок; продажу земельних ділянок у власність; викупу земельних ділянок для суспільних потреб міста; звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; встановлення та зміни межі районів у місті, в порядку, встановленому законодавством України; встановлення сервітуту (права на обмежене користування).

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що Департамент земельних ресурсів уповноважений готувати висновки щодо надання земельних ділянок в установленому законом порядку. Водночас рішення про виділення та передачу у власність земельної ділянки приймають виключно органи, визначені в ст. 118 Земельного кодексу України. Рішення, дії або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач у 2013 році подавав до Київської міської ради клопотання ) на безоплатне отримання земельної ділянки. При цьому, листом № 09/02-Ч-8017/2 від 18.11.2013 р. начальник управління з питань звернення громадян виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що його звернення направлено до Київської міської ради для розгляду та прийняття відповідного рішення. Також відповіді щодо поданого клопотання містяться у листах департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, зокрема: листом від 05.12.2013 р. № 057021-25605, згідно якого позивача повідомлено про необхідність надання додаткових документів для розгляду його звернення; листом від 15.04.2014 р. № 057021-08/4-188-1289 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ОСОБА_4 про те, що листом Департаменту містобудування та архітектури від 08.04.2014 р. № 3453/0/12/27-14 даний Департамент заперечує проти відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки територія за функціональним призначенням належить частково до садибної забудови та частково до зелених насаджень захисної зелені.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що передача у власність земельних ділянок, а також рішення про надання дозволу на відведення земельної ділянки у м. Києві віднесено до повноважень Київської міської ради, оскільки згідно п. "б" ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території; згідно положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Також відповідно до ст. 1 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 63/9120 (ra0063023-13) "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві", дозвіл Київської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - прийняте за результатами розгляду клопотань фізичних та юридичних осіб рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або у встановлених цим порядком випадках доручення Київського міського голови чи заступника міського голови - секретаря Київради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Оскільки Київською міською радою не прийнято рішення за результатами розгляду клопотання позивача у порядку та у строки, передбачені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановленні фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.