Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання: Бугаєнко Н.В.,

за участю:

представника позивача Марущак Т.О.,

представника відповідача Вільгельм А.Д.,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2014 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" до Головного державного інспектора відділу № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування припису,-

У квітні 2014 року Державне підприємство "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (надалі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного державного Інспектора відділу № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Вайвала Володимира Володимировича, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, в якому просило:

- визнати дії Головного державного інспектора Інспекційного відділу № 1 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві Вайвало В.В. з проведення перевірки 18 вересня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1, незаконними та протиправними;

- скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, винесений за результатами перевірки проведеної 18 вересня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог.

Скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 вересня 2013 року.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та ОСОБА_5 звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.

ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інспекція, звертаючись із касаційною скаргою, просила рішення апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року.

Окрім того, відповідачем було подано до суду клопотання про процесуальне правонаступництво. Відповідач просив замінити Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, посилаючись на запис № 10701110009043824 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (294-2014-п) .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність щодо здійснення заміни відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на належного - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (надалі - відповідач, Інспекція).

Заперечень на касаційні скарги не надходило.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню у повному обсязі, касаційна скарга Інспекції - частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Міністерства промислової політики України № 84 від 24 лютого 2004 року на баланс позивача було передано та закріплено на праві повного господарського відання наступне майно:

- будівлю виробничого корпусу, площею 1264,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

- гаражні бокси, площею 76,86 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

- сарай (сарай), площею 95,55 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1

- асфальтована ділянка, площею 1907,49 кв.м., разом з підпірною стіною, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

1 грудня 2004 року, з метою погашення боргів реорганізованих підприємств, на підставі дозволу Міністерства промислової політики України від 29 жовтня 2004 року між Підприємством та Спільним Українсько-Білоруським підприємством "Укртехсінтез" було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачем була відчужена будівля виробничого корпусу, площею 1264,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

18 вересня 2013 року головним державним інспектором Інспекційного відділу № 1 Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у місті Києві Вайвалою В.В. проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об'єкта: "Суміжні гаражні бокси за адресою АДРЕСА_1

За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2013 року, в якому зазначено, що за вищезазначеною адресою на земельній ділянці яка належить гр. ОСОБА_5 (згідно договору купівлі-продажу будівлі № ВЕА № 844076 від 23 серпня 2006 року та витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 3 листопада 2006 року) самовільно збудовані суміжні гаражні бокси, чим порушено частину першу статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". На момент перевірки зазначені вище будівлі не експлуатувались. У зв'язку із незадовільним (аварійним) технічним станом встановити рік побудови не вбачається можливим.

18 вересня 2013 року Інспекцією на ім'я гр. ОСОБА_5 видано припис, в якому викладено вимогу щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом знесення самовільно збудованих гаражних боксів на зазначеній вище земельній ділянці до 18 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись із діями та приписом відповідача, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що оскаржувані дії та рішення Інспекції не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до висновку, що оскаржуваний припис є незаконним у зв'язку з тим, що унеможливлює користування балансоутримувачем (позивачем) нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є, зокрема, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, винесений за результатами перевірки проведеної 18 вересня 2013 року на ім'я ОСОБА_5

Відповідно до частини першої статті 211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернулась ОСОБА_5, в якій зазначила, що саме вона є власником самовільно збудованих споруд, що знаходились у дворі будівлі виробничого корпусу, який вона придбала.

Частиною другою статті 53 КАС України передбачено, якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскаржувані рішення впливають на права та обов'язки ОСОБА_5, враховуючи, що саме на її ім'я було винесено оскаржуваний припис.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно положення статті 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не було встановлено власника самовільно збудованих споруд, не залучено особу, на ім'я якої було винесено оскаржуване рішення.

Відповідно до статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5, часткового задоволення касаційної скарги Інспекції та скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати наведене і, в залежності від встановленого, вирішити спір.

Керуючись статтями 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2014 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.