Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

Мойсюка М.І.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - Київський РВ Одеського МУ ГУ МВС) України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу в частині,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 20 листопада 2013 року № 626 о/с, яким скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області від 19 серпня 2013 року № 464 о/с в частині поновлення його на службі в органах внутрішніх справ оперуповноваженого сектора карного розшуку Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Одеській області від 20 листопада 2013 року № 626 о/с з дня його прийняття в частині скасування пункту наказу ГУ МВС України в Одеській області від 19 серпня 2013 року № 464 о/с щодо поновлення на службі в органах внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого сектора карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

У касаційних скаргах відповідачі порушують питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги посилаються на те, що судами порушено норми матеріального і процесуального права. Вказують, що судами не враховано те, що рішення суду, на підставі якого видано наказ про поновлення позивача на службі, скасовано, а тому оскаржуваний наказ законний.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази ГУ МВС України в Одеській області від 13 лютого 2012 року № 158 та від 16 лютого 2012 року № 58 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4, поновлено його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області та стягнуто з Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області.

В порядку примусового виконання зазначеної постанови суду, начальником ГУ МВС України в Одеській області видано наказ № 464 о/с від 19 серпня 2013 року, яким відмінено пункти наказів ГУ МВС України в Одеській області від 13 лютого 2012 року № 158 та від 16 лютого 2012 року № 58 о/с щодо звільнення майора міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ та призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області.

У вересні 2013 року позивача призначено на посаду старшого слідчого слідчого відділення Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області, увільнивши його від посади оперуповноваженого сектора карного розшуку (наказ начальника Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області від 26 вересня 2013 року № 181 о/с).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, а позов ОСОБА_4 залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

20 листопада 2013 року ГУ МВС України в Одеській області видано наказ № 626 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУ МВС в області від 19 серпня 2013 року № 464 о/с в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого сектора карного розшуку Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області. Підставою для видання вказаного наказу зазначено ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та зупинено її виконання до закінчення касаційного провадження у справі.

Копія зазначеної ухвали отримана відповідачем 03 грудня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи наказ ГУ МВС України в Одеській області від 20 листопада 2013 року № 626 о/с, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ГУ МВС України в Одеській області не дотримано вимог законодавства щодо звернення до суду із заявою про поворот виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, а ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2013 року, якою зупинено виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року є обов'язковою для виконання відповідачем, тому дії відповідача неправомірні, а оскаржуваний наказ незаконний.

Проте, такі висновки судів помилкові з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є наказ, яким скасовано попередній наказ, виданий на примусове виконання судового рішення.

Отже, виникає питання, чи міг відповідач скасувати або змінити наказ з кадрового питання, чи порушує таке рішення правові норми.

Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) призначення на посади рядового і начальницького складу та звільнення з посад, провадиться відповідними начальниками органів внутрішніх справ.

Такі повноваження є дискреційними, тобто законодавчо встановленою компетенцією владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

До таких відноситься і добровільне виконання судових рішень як у випадку задоволення позовних вимог звільненої особи, так і у випадку скасування судових рішень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 265 КАС України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Очевидним є те, що ця норма не місить заборон для суб'єктів правовідносин самостійно (добровільно) допустити поворот виконання судового рішення.

Аналізуючи положення статті 265 КАС України, колегія суддів вважає, що питання щодо повороту виконання судового рішення у відносинах проходження публічної служби, зокрема, поновлення на роботі, яке полягає у виданні відповідного акту, може бути вирішено не лише в судовому порядку, оскільки відповідач не позбавлений права самостійно відмінити наказ, який виданий на виконання рішення суду.

Тому, висновки судів щодо неможливості скасування пунктів наказу ГУ МВС в області від 19 серпня 2013 року № 464 о/с в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого сектора карного розшуку Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області, помилкові.

Такий наказ виданий в межах повноважень відповідача та не порушує правові норми.

Крім того, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року набрала законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частинами 2, 3 стаття 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання постанови або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 258 КАС України за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Враховуючи те, що ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, якою скасовано постанову суду першої інстанції та залишено позов без розгляду, не підлягала негайному виконанню або примусовому виконанню, тому дії відповідача щодо видання оскаржуваного наказу правомірні, а оспорюваний наказ не суперечить вимогам закону та виданий у межах повноважень відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_5, про скасування наказу в частині.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.